«ЗЛАМАНІ СТРІЛИ АМУРА»

Молодий панич Фердинанд Торосієвич повернувся додому під ранок. Він був сином Григорія Торосієвича, людини із знатної панської родини, яка осіла на Буковині ще в ХVІІІ столітті. Вони були власниками декількох сотень гектарів землі, ще й багато земель орендували.

– Феррі, (так його звали батьки та друзі) де ти шлявся цілу ніч ?! Я тобі заборонив ходити по-прачках та кухарках ! Ти син знатного роду! Веди себе подобаючи і не сором нас своєю поведінкою ! – сварився його батько, зайшовши до кімнати двадцятирічного сина, як тільки почув скрип дверей.

Фердинанд, втомлений нічним «походом» до чергової кралі скинув заболочені чоботи та повалився у ліжко. Батько, побачивши, що син ніяк не зреагував на його зауваження, повернувся до своїх покоїв та приляг у ліжку біля своєї дружини Розалії.

– Bonjour, papa ! Bonjour, mama ! – сідаючи за обідній стіл, привітався французькою Феррі.

– Ми дуже занепокоєні твоїм нічним блуканням не відомо де і з ким, Фердинанде ! Просимо пояснити нам, що відбувається ? – запитав батько.

– Папа, маман, я – закохався ! – відповів легковажно панич.

Шоковані заявою сина, який доїдав свій суп, батьки «завмерли».

– Лише не кажи, що твоя краля не з панського роду ! – приголомшена від почутого вимовила паня Розалія.

– Саме так, маман, вона звичайна селянка ! І вона дивовижна: зорі падають їй услід і місяць, усміхаючись, освітлює їй стежку, коли вона босими ногами біжить до мене в обійми …

– Замовкни ! Я не хочу чути твої вичитані амурні дурниці ! – сердито перервав батько Григорій Торосієвич.

– Це не чувано, щоб наш син закохувався у простолюдину ! Це не можливо ! – обурливо підтримала чоловіка мама Розалія.

– Моя Оксана вагітна і я женюсь на ній ! – «добив» своїх батьків син Фердинанд.

Батько не міг дозволити синові одружуватися з дівчиною-селянкою, і тому висунув декілька жорстких умов єдиному спадкоємцю сім’ї Торосієвичів: по-перше, пан Григорій пригрозив залишити його без засобів утримання вразі одружиться з Оксаною, по-друге, він перепише все майно, всі статки родини на племінника – сина свого брата Власа Торосієвича.

Потрапивши у таку ситуацію, молодий панич призадумався. Дійсно, для Феррі залишитися без матеріальної підтримки батька – рівноцінно смерті. На якусь мить парубок зрозумів, що «стріла Амура, що пронизала його серце зламалася і стирчить». Він був у розпачі …

На другий день Торосієвичі сіли в карету та поїхали до Чернівців «шукати» похітливому синові дружину з вельможних панів. Вибір зупинився на дівчині із знатної давньої панської родини Зотто. Панночка на ім’я Меггі була надзвичайно елегантною і привабливою особою. Але, навіть, це не було головним: її розум переважав над її красою.

На велике здивування Меггі одразу погодилась на шлюб з Фердинандом та із задоволенням переїхала жити у село у помістя Торосієвичів.

Оксана, сільська дівчина, що завагітніла від панського синка родила дівчинку, і назвала її Катериною. Її мама Василина та і вона сама тримали у таємниці походження дитини.

Через деякий час народила і дружина Фердинанда Меггі. У них народився син Альберт. Молода пара, дідусь та бабуся Григорій та Розалія були безмежно раді поповненням у родині.

Потрібно сказати, що Феррі з появою молодої дружини, яка була розсудливішою за нього та мала гарні манери поведінки, не змінився. Він і надалі «пропадав» ночами у сумнівних компаніях, грав у карти, часто з’являвся додому на підпитку. Все це терпеливо витримувала толерантна Меггі. Вона була зайнята вихованням дитини та вела фінансовий облік доходів та видатків родини – допомагала своєму свекру Григорію Торосієвичу, який повністю довіряв невістці.

Оксана, будучи надзвичайно гарною жінкою, не зважаючи, на те, що була з бідної родини невдовзі вийшла заміж за овдовілого чоловіка, у якого теж була дитина. Створивши сім’ю, вони були гарною сім’єю та жили у достатку. Оксана і надалі зберігала таємницю, хто є батьком Катерини, та й чоловік не питав про це.

Проходив час. Діти виростали. Фердинанд Торосієвич поводив себе не подобаючи панському статусу. Витрачав гроші, розгулюючи, перетворив життя своєї дружина на пекло.

– Я тут господар ! Це все належить панському роду Торосієвичів ! – любив повторювати Феррі, коли приходив підхмелений додому після чергової гулянки.

Коли повернувся з Європи Альберт, син Меггі та Фердинанда, родина Торосієвичів почала шукати молодому паничу пару. Звичайно, що майбутня дружина сина мала бути з панів. Але прогресивний, начитаний та гарно вихований парубок мав свої погляди щодо вибору супутниці життя.

Одного разу, перебуваючи з родиною за обіднім столом Альберт заявив, що має намір одружитися.

– Моя кохана дівчина називається Катерина. Вона проста сільська дівчина, але надзвичайно гарна, розумна та добродушна.

– Мама цієї дівчини називається Оксана ? – схвильовано запитав батько.

– Так ! Вона живе неподалік церкви ! – відповів син Альберт.

– Це не можливо ! Вони нам не рівня ! Я забороняю тобі говорити і думати про одруження з цією дівчиною ! – «схопившись за серце», сказав батько.

Фердинанд Торосієвич згадав, що ця Катерина його позашлюбна донька. Перед його очима стояла її мама Оксана – та сама дівчина, яку він любив та покинув 22 роки тому. Вони жили в одному селі, але пан Фердинанд Торосієвич ні разу не бачив її, і через свої п’яні гуляння забув про її існування.

Він мовчки встав із-за столу, хитаючись з боку у бік і направився до своєї кімнати. Дружина Меггі, побачивши його пригнічений стан – встала та підтримала чоловіка.

Пан Фердинанд лежав на просторому ліжку і важко дихав. Меггі розпорядилася привезти лікаря.

Хворий батько Альберта не міг допустити, щоб його син одружився на сестрі ! Він був вражений тим, як доля «зіграла» з ним такий дурний жарт.

Прибувши у помістя, лікар повідомив, що у пана стався серцевий напад і йому потрібен спокій.

Оксана, мати Катерини, теж була занепокоєна, коли дізналася, що молодий панич, який приділяє стільки уваги її доньці, є сином пана Фердинанда Торосієвича, якого вона зненавиділа з того часу, як він зрадив, покинувши її вагітну на самоті зі своїми проблемами.

– Катерино, пани ніколи не женяться на таких бідних дівчатах як ти, тому тобі потрібно припинити зустрічатися з цим паничем ! – суворо наказала мати.

Мама Оксана не хотіла, щоб донька повторювала її помилки, і була приголомшена, коли дізналася, що Альберт фактично є братом Катерини !

Через деякий час Фердинанд Торосієвич одужав. Але його і надалі непокоїла доля єдиного наслідника – сина Альберта. Він почав активно шукати виходу з цієї ситуації. Відговорити сина від своїх намірів йому не вдалося. Погрози, що залишить його матеріальної підтримки і спадкового майна не увінчалися успіхом. Оскільки Фердинанда не підтримала його дружина Меггі – вона схвалила вибір сина. ЇЇ чоловік не міг розказати дружині, через що він такий категоричний саме проти цієї дівчини Катерини.

З метою розширення кола знайомств сина з іншими дівчатами з панських родин, щоб він зміг вибрати іншу панянку – кандидатку на майбутню дружину, пан Фердинанд Торосієвич запросив до себе у помістя знайомих бояр та панів з сусідніх сіл, з Садогури та Чернівців на великий бал на честь дня народження Альберта.

Меггі не дуже була вдоволена затією свого чоловіка, який вмішувався у вибір дівчини для сина, тому змовилася з Альбертом, щоб той таємно від батька запросив свою дівчину на бал.

Альберту потрібно було багато зусиль, щоб умовити матір Катеринини, щоб та відпустила її на бал до дня його народження. Але з іншого боку, Оксана дуже хотіла, щоб її батько пан Торсієвич побачив красуню-доньку, яку він покинув і не визнавав всі ці роки…

Молодий панич купив Катерині чудове зелене плаття, яке надзвичайно пасувало до її очей. Воно було прикрашене білосніжним мереживом, а на голові – невеликий капелюх, який придавав дівчині шарму і неповторністі.

І ось, коли гості всі були у зборі, а сотні очей шукали по просторому залі садиби родини Торосієвичів, де «винуватець цього свята», з’явилися Альберт і Катерина.

Батько Фердинанд не зрозумівши, хто ця чарівна супутниця сина, поспішив швидкими кроками до молодої пари. Поцілувавши руку Катерини, будучи впевненим, що дівчина одна з панянок, запрошених панських родин звернувся до всіх гостей:

– Вельмишановне панство ! Дорогі добродії ! Мадам та місьє ! Це мій син Альберт ! Мій наслідник, спадкоємець та моя надія ! А хто ця чарівна панянка він нам зараз самий її зарекомендує !

– Ця дівчина має чудове ім’я – її звуть Катерина ! – голосно повідомив всім парубок.

Фердинанд Торосієвич покрився холодним потом. Він вже не чув, що далі говорив син Альберт. Підійшов до найближчого стільця та присів. Музика почала голосно грати. Гості розважалися, танцювали, їли та пили. Всі були приголомшені красою дівчини молодого панича та вітали їх. Щаслива була і Меггі, яка виховала гарного сина. Ніхто не здогадувався, що Катерина звичайна сільська дівчина. Вона трималася з гордо піднятою головою, усміхалася і підтримувала світські розмови панів та панянок.

Лише батько Фердинанд сумував, усамітнившись у своїй спальній кімнаті.

«Що я накоїв ?! Що буде далі ?! Як сказати синові, що Катерина його сестра ?! Як зізнатися дружині, що шлюб між Альбертом і Катериною неможливий ?!» – весь час крутилося у голові старого пана.

До ранку Фердинанд Торосієвич помер у своїй відпочивальні, так і не прокинувшись.

Катеринина мати Оксана, побачивши, що молодий панич не «відходить» від доньки і має намір з нею одружитися, вирішує переговорити з матір’ю Альберта.

– Пані Меггі, ваш син попросив руки моєї доньки Катерини. Я дуже пишаюсь, що Альберт обрав саме її та просить вийти за нього заміж. Але це не можливо ! – схвильовано сказала Оксана.

– Чому ? Альберт любить Катерину ! Мені вона теж дуже сподобалась і ми з радістю приймемо її в наш дім ! – ввічливо повідомила вдова.

– Я мушу вам зізнатися, пані Меггі ! Катерина – дочка вашого покійного чоловіка пана Фердинанда Торосієвича. Він покинув мене, коли я була вагітна ! Мені дуже не приємно згадувати про це, але хочу уберегти від подальших помилок вже наших дітей !

Меггі призадумалась. Вона встала з стільця та підійшла до вікна.

– Вибачте мені, пані ! Мені дійсно дуже шкода і соромно, що так все вийшло ! – каже засмучена Оксана.

– Вам нічого вибачатися ! Я також не була щасливою з покійним. Він зневажав мене. Жив своїм життям і не був мені гарним чоловіком. Єдиною втіхою в моєму житті є мій син Альберт, і я дуже хочу, щоб він був щасливий. І якщо ви були зі мною такою відвертою – я відкрию свою таємницю, яку нікому в житті не говорила: я вийшла заміж за Фердинанда Торосієвича, будучи вагітною. Була молодою та припустилася великої помилки – полюбила одруженого чоловіка. Коли завагітніла від нього була в дуже складному становищі, я не хотіла засмучувати батьків своєю поведінкою, тому так поспішно дала згоду на одруження і переїхала жити в село у родину Торосієвичів. Оскільки Альберт не є сином покійного чоловіка Фердинанда, тому вам немає чого хвилюватися.

Такого розкішного та резонансного весілля давно не було у цьому краї.

З того часу вже не вважалося дурним тоном, коли панич закохувався та одружувався з дівчиною з бідної родини.