Збирала інформацію про ЗСУ: у Львові викрили колобарантку
У Львові затримали ворожу інформаторку, яка під виглядом переселенки збирала дані про Збройні сили України.
Про це повідомляє пресслужба СБУ.
Зловмисницею виявилась мешканка Миколаївщини, яка є рідною сестрою ще одного зрадника Батьківщини, нещодавно теж затриманого.
Жінка була дистанційно залучена до співпраці з росією у жовтні 2022 року.
Контррозвідники Служби безпеки задокументували, що фігурантка збирала розвіддані про місця базування та переміщення Сил оборони у Львові. Для маскування розвідувальної діяльності жінка видавала себе за переселенку з прифронтових районів півдня України.
За даними слідства, інформаторка часто відвідувала територію поблизу місць дислокації військових формувань та робила позначки на електронних картах. Згодом намагалась передати зібрані дані до рф через месенджер. Контррозвідники СБУ затримали її на спробі передачі розвідінформації агресору.
Втім, контррозвідники СБУ спрацювали на випередження – своєчасно викрили зловмисницю, задокументували злочинні дії та затримали її під час спроби передачі розвідінформації агресору.
Під час обшуку у затриманої вилучено комп’ютерну техніку та сім мобільних телефонів. На одному з яких були докази вчинення злочинної діяльності.
Слідчі Служби безпеки повідомили їй про підозру. Суд обрав запобіжний захід у виді тримання під вартою. Триває розслідування для встановлення всіх обставин злочину.
Які ж саме діяння вважаються злочином, та яке покарання передбачене за їхні вчинення?
Почнемо з того, що чинне українське законодавство не містить визначення поняття «колаборація», «колабораціонізм», «колабораційна діяльність».
Сам термін «колабораціонізм» (від фр. сollaboration — «співробітництво») визначають як співпрацю населення або громадян держави з ворогом в інтересах ворога-загарбника на шкоду самій державі чи її союзників і участь у переслідуванні патріотів країни, громадянином якої є колаборант.
Сьогоднішній стан справ
З точки зору українського законодавства колабораційна діяльність може мати різні форми. За змістом ст. 111-1 Кримінального кодексу України, законодавець визначає як злочин, зокрема, наступні діяння:
- публічне заперечення громадянином України здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України;
- публічні заклики громадянином України до: підтримки рішень та/або дій держави-агресора, підтримки збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора;
- співпраця з державою-агресором, співпраця зі збройними формуваннями та/або окупаційною адміністрацією держави-агресора, невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території України, незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території;
- здійснення громадянином України пропаганди у закладах освіти з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України, уникнення відповідальності за здійснення державою-агресором збройної агресії проти України;
- здійснення громадянином України дій, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти;
- передача матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора;
- провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, зокрема окупаційною адміністрацією держави-агресора;
- організація та проведення заходів політичного характеру, здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором та/або його окупаційною адміністрацією, спрямованих на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань та/або на уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України, за відсутності ознак державної зради, активна участь у таких заходах;
- добровільне зайняття громадянином України посади, пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, зокрема в окупаційній адміністрації держави-агресора, або добровільне обрання до таких органів, а також участь в організації та проведенні незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території або публічні заклики до проведення таких незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території;
- добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, а також добровільна участь громадянина України в незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, та/або в збройних формуваннях держави-агресора чи надання таким формуванням допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Згідно зі ст. 111-1 КК України кримінальну відповідальність за здійснення колабораційної діяльності можуть нести фізичні особи, громадяни України.
Окрім того, у разі вчинення колабораційних діянь уповноваженою особою від імені юридичної особи, до останньої можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру, зокрема ліквідація.
Профільні закони, що стосуються діяльності політичних партій, громадських об’єднань, релігійних та благодійних організацій, профспілок, також було доповнено можливістю заборони їхнього функціонування, якщо їхніх уповноважених осіб було засуджено за колабораціонізм.
Залежно від тяжкості вчиненого колаборантом кримінального правопорушення, стаття 111-1 Кримінального кодексу передбачає різні види покарань, що можуть застосовуватися до нього:
- позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років, як основне (ч.1 і ч.2 ст. 111-1 КК) так і додаткове обов’язкове покарання (частини 3-8 ст.111-1 КК);
- виправні роботи на строк до двох років;
- арешт на строк до шести місяців;
- штраф до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- позбавленням волі на строк до п’ятнадцяти років;
- довічним позбавленням волі.
Крім того, як додатковий вид покарання до винної особи може застосовуватися конфіскація майна. За вчинення дій, передбачених ч.4 ст.111-1 воно є обов’язковим.
Якщо колабораційні дії чи рішення осіб, передбачених частинами 5-7 ст. 111-1 Кримінального кодексу України, призвели до загибелі людей, або настання інших тяжких наслідків, вони караються позбавленням волі на строк 15 років або довічним позбавленням волі, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна, або без такої.
Отже, колабораціонізм в Україні — справа небезпечна, а покарання — невідворотне.