ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТОБІ, …
Прийшов до Бога Ангел, став просити.
У молитві склав свої долоні.
– Прошу мене на землю відпустити, сьогодні рік моїй єдиній доні.
Господь дивився в сумні очі тата. Мало життя земного він прожив. Сказав:
– Лети, мій воїне крилатий! І на дорогу поблагословив.
Вдова, ще юна, спала, чи не спала. Самотня квітка – так душа болить. Хтось обійняв за плечі:
– Не чекала?
Я відпросився в Бога, лиш на мить!
Живий її – серед хати. Ніби війни нема, все, як колись.
– Я доню прилетів свою вітати! Не плач за мною, рідна, не журись.
Для донечки приніс в дарунок миру, здоров’я і життя щасливих днів.
Молитимусь за вас до Бога щиро…
Поцілував дитя і полетів…
Відкрила очі. День заходив в хату. Дитятко промінь сонця розбудив. Ліза тихенько щебетала:
– Тато!!! А він на небо, Ангелом летів!..
А був таким, словами не сказати. Талант до всього, руки золоті.
З дитинства батьки вчили працювати і правдою все досягти
в житті.
Якщо просили – йшов допомагати. Надійний, добрий, людяний, простий. Чуже не брав, а міг своє віддати.
Казали люди ‘хлопець золотий”.
Хотів міста великі будувати. Освіту будівельника здобув.
Мріяв свій дім, сім’ю велику мати. Авторитетом завжди друзям був.
Пишались ним батьки
і педагоги. Зустрів кохану – мрію своїх літ.
Та повернули у вогонь дороги. Прийшла війна, і він пішов на Схід.
За маму й тата, кохану, родину, за ненароджене іще своє дитя.
За рідний край і Неньку – Україну. За її волю й світле майбуття.
Рвався туди, де клекотіла битва. Дивився в очі лютої війни. З ним була щира мамина молитва і батькове ” Спаси і Сохрани”
Земля палала полум’ям довкола. До неба піднімався чорний дим.
Ворожа куля. І упав ВІН . Звістка страшна летіла в рідний дім…
Везли селом. Всі на коліна стали. Ще молодий і мало так прожив. Скроні батьків, від горя сиві стали.
І брат мовчав, неначе скам’янів.
Кохана йому руки цілувала. І шепотіла лагідні слова. Фату вона іще не одягала, а вже хустина чорна і вдова…
Свічки горять і на могилі квіти. Приходять друзі, батьки і родина.
Ще довго міг він і щасливо жити, але життя віддав за Україну…
На столі торт і свічечка одна. Рік донечці, це її перше свято.
Маленька пташечка прибилась до вікна.
А дівчинка шепоче тихо:
– ТАТО!