Синдром вцілілого під час війни. Як позбутися почуття провини?

24 лютого 2022 року росія вторглася в Україну. По українським мирним містам наносять ракетні і авіа удари. Люди ніде не почуваються в безпеці: окупанти обстрілюють спальні райони, “зелені коридори”, шпиталі і пологові будинки. Кілька мільйонів українців вимушено покинули домівки, шукаючи прихистку в містах на Заході України та за кордоном. Втім, багато тих, хто виїхав почуває провину, що не прокидається вночі від звуків сирен повітряної тривоги і спить у ліжку, на відміну від тих, хто залишився та ховається в укриттях. Що таке синдром вцілілого та як зменшити його симптоми — читайте в статті.

Що таке синдром вцілілого?

Синдром вцілілого – це термін, який використовується для описання психічного стану. Це відчуття провини через те, що людині вдалося вижити в тих обставинах, де не змогли вижити інші. Провину можемо відчувати всі ми, але не у всіх це розвивається в клінічний стан. Як виникає провина. Дослідженнями підтверджено, що тим, хто поїхав від війни чи перебуває у відносно безпечному місці, в окремих моментах психологічно важче. Це повʼязано з тим, що коли ми не вдома, навколо нас немає всіх тих речей, які нас оточують і задовольняють наші соціальні та психологічні потреби. Таке відчуття виникає через те, що нам боляче. Відчуття провини часто повʼязане з горюванням. Але через те, що нам боляче постійно, біль може перетворюватися в почуття провини. Це спрацьовує як самопокарання. Начебто, якщо я не можу нічим допомогти, то я маю себе якось покарати. Цей процес часто відбувається неусвідомлено. Таким чином наша психіка намагається допомогти нам направити наш ресурс на якусь дію. Але в даному випадку, ми цю дію спрямовуємо проти себе, а не назовні.

Цей синдром має такі симптоми:

• апатія, втрата фізичних сил;
• відсутність бажання жити;
• нав’язливі думки про те, що ви могли зробити, та не зробили;
• неможливість спати, тривожний сон;
• відмова від їжі, нудота;
• небажання спілкуватись, сором;
• суїцидальні думки, самопошкодження;
• відчуття безпорадності, відчаю, постійне відчуття горя.

Коли провина переростає в агресію

Коли людина відчуває провину, вона зазвичай стримана і апатична до життя. Тому гірше, коли провина вцілілого переростає в агресію. Таке може статися, якщо людина була безпосередньо свідком травматичної події (наприклад, якщо хтось загинув на його очах).  У дослідженні німецькі вчені припускають, що ті, хто вижив, можуть мати хибні переконання про свою роль у події. Тому ці люди відчувають багато злості на ситуацію, конкретного виконавця (вбивцю-окупанта) чи навіть на себе, але  не можуть її виразити. Вони направляють агресію в середину себе, намагаються пережити це горе, але це не вдається зробити до кінця. 

Як боротися з синдром вцілілого?

Зараз синдром вини вцілілого відчувають майже всі українці та всі іноземці, які слідкують за подіями в Україні. Ми всі порівнюємо себе із тими, кому зараз гірше, або з тими, хто вже загинув. Через це відчуваємо біль, горе, злість і сором за те, що нам краще, ніж їм. Варто розуміти, що цей феномен є нормальним, саме завдяки цьому почуттю провини та співчуттю ми допомагаємо тим, хто зараз в біді.
⠀Це почуття примушує нас об’єднуватись і робити все можливе не лише для свого виживання, а для виживання тих, хто для нас важливий: сім’ї, друзів, родини, держави. Для того, щоб воно вас мотивувало, а не паралізувало, варто пам’ятати декілька важливих речей

1. Рятуючи себе і свою сім’ю, ви рятуєте частину України.

2. Якщо ви здорові, ситі, виспані та спокійні, ви можете принести набагато більше користі, ніж коли ви в поганому стані. Тому перш за все, для того, щоб діяти максимально ефективно, ви маєте подбати про себе. Добре спати, їсти та бути максимально прагматично та оптимістично налаштованими.

3. Якщо ви відчуваєте сором і провину – визначте, що саме ви можете робити для того, щоб перестати їх відчувати. Перш за все, це якась реальна допомога іншим. Напишіть список того, як саме ви можете допомагати зараз тим, кому важче. Це можуть бути зовсім маленькі справи, але краще робити щось маленьке, але реальне і досяжне, ніж будувати глобальні ініціативи порятунку, які ніколи не здійсняться. Робіть те, що можете і вмієте.

Пам’ятайте, що ви точно не винні у тому, що відбувається. Ви є жертвою ситуації та спільного ворога. Зараз ви можете дуже злитися на ситуацію, на ворога, на життя в цілому. Це нормально. Для того, щоб ця злість не виливалась на близьких, знаходьте їй безпечний вихід – покричіть, помахайте руками, тупотіть ногами, побийте щось м’яке. Дайте гормонам стресу виконати свою роботу. Вам стане легше і ви зможете далі думати більш раціонально і спокійно. Так само і зі сльозами. Краще виділити собі 10-20 хвилин і добряче поплакати, ніж душити в собі сльози цілими днями. Стримані емоції створюють нам проблеми зі здоров’ям, а це точно не те, що зараз потрібно.
⠀Все що ви можете робити та робите — важливе. Немає нічого зайвого чи занадто дрібного. Будь-яка справа, навіть якщо це просто підмітання своєї квартири, буде, по-перше, давати вам почуття контролю хоч над чимось, по-друге, відірве вас від тривоги, по-третє, дасть відчуття покращення в одному маленькому місці, а це вже дуже підтримує.

Інформацію взято з Інтернет джерел