Проміняв доньку та дружину на “любов всього життя!
Три роки тому я одружився «по зальоту». З Олею ми не мали сильного кохали, разом гуляли, відпочивали, нам було комфортно поруч, але нічого більшого ми не відчували. Коли вона повідомила про вагітність, то я, як порядний чоловік, відразу запропонував одружитися.
Коли народилась Аліна, то наші стосунки з Олею стали міцніти. Ми поважали один одного, розуміли й у всьому підтримували, тому й відчували тепло один до одного. Я розумів, що для щастя мені бракує того справжнього та пристрасного кохання, але змінювати нічого не збирався, доки не зустрів її.
Сталось це, коли мене відправили у східні області захищати рідні землі. Ми жили у селі й там я познайомився з Інною. З нею я пізнав все те, про що лише міг мріяти. Я знав, що знайшов ту саму і сказав про це дружині. Вона прийняла це спокійно, мов головне, щоб живим повернувся, а далі вже життя поставить все на свої місця.
З Інною я проводив чудові дні та ночі, тікав до неї лише виникала така можливість, проте вона була страшенно ревнивою і заборонила мені спілкуватися з дружиною. Я не став сперечатися, а потім вона поставила мене перед вибором – або вона, або донька. Я думав, що вибір очевидний, адже я так сильно кохаю цю жінку. Наостанок вирішив зателефонувати Олі й прояснити ситуацію і разом доньці сказати, що тепер татко телефонуватиме рідше.
– А цому, татку? Я так скуцаю! – промовила донька й у мене пелена впала з очей. Як я міг подумати, що якась жінка важливіша мені, ніж моя дитина?
З Інною я не міг би бути щасливим. Ця жінка не хотіла, щоб я спілкувався з власною донькою, вона не давала мені вибору.
Незабаром я повертаюсь додому на ротацію і надіюсь, що дружина зможе мені все пробачити, або, хоча б, не буде обмежувати моє спілкування з донькою, бо тепер я зрозумів, що все, про що я мріяв – я вже отримав!