Повітряна тривога: як допомогти дитині пережити стрес?
За час повномасштабної війни повітряні тривоги стали невід’ємною частиною життя українців. І хоч сирени лунають щодня, щоразу люди, а осбливо діти можуть відчувати тривогу, наче вперше. Сьогодні розповімо як домогти дитині справитися з цими відчуттями.
Як заспокоїти дитину під час гучних звуків сирени чи вибухів?
Щоб допомогти дитині впоратися зі страхом і навчити її реагувати на гучні звуки, сирену чи гуркіт, психологиня радить діяти за таким алгоритмом:
Нормалізація
Дорослий фіксує і пояснює дитині ситуацію: я бачу, що ти боїшся. Так, це ж дуже гучний і неприємний звук, який насправді лякає. Але коли ми чуємо сирену – це значить, що наші ЗСУ зафіксували загрозу і зараз її знешкоджують. Цей звук сповіщає, що про нашу безпеку дбають. І нам потрібно подбати про себе – тому ми йдемо в безпечне місце.
Підтримка
Важливо дати дитині сигнал про підтримку: я з тобою і буду з тобою весь час. А далі – запропонувати дію: хочеш, я візьму тебе на руки/обійму, а ти візьмеш свою іграшку? Безпорадність – травматична, тому дитина має відчувати, що може вплинути на щось: тримати іграшку, піклуватись про тварину, взяти воду, рахувати кроки – це надаватиме їй відчуття своєї сили.
Завершення
Після того, як загроза минула, слід обов’язково наголосити на цьому. Скажіть дитині: «Все минулося. Ми в безпеці. Спасибі, ти був (була) таким сміливим, міцним. Ми чули так багато гучних звуків (їх можна назвати), але ми впорались». Зверніть увагу дитини на її силі. Можна сказати, що пишаєтесь її стійкістю і тим, як вона піклувалася про свою іграшку, молодшого брата чи сестру, про себе самого, чітко виконувала ваші вказівки. Можна пограти в терапевтичну «гру»: розтерти вуха і уявити, що з них «висипається» в долоню чи на землю те, що їм заважає. Можна уявити себе собакою, який щойно вийшов з води і струшує з себе всю воду. Далі «будуємо» місток до наступних дій: для цього запитуємо у дитини про те, що будемо робити далі, коли вийдемо з укриття.
Як допомогти дитині в укритті
- Потрібно чесно і дуже короткими фразами відповідати на питання дітей. Навіть на найбільш тривожні. Пояснити, що зараз війна, але наша армія зупиняє всі сили ворога. Робити акцент на тому, що наша армія дуже сильна.
- Пояснити сигнали сирени: “Коли ти чуєш сирени, то це означає, що наша армія поруч, що вона помітила небезпеку, вона бореться з нею і про нас дбають”. Треба запевняти дитину, що зараз ми в безпеці.
- Які слова обирати? “Я доросла людина”, “Я тебе захищу”, “Я з тобою”, “У нас є план”, “Я знаю, що робити”, “Дивись, скільки людей разом, і наша армія нас захищає”.
- Не соромити за страх. Дозволяти виявляти будь-які емоції. Не порівнювати з іншими. Навпаки. Бадьорити: “Ти молодець, ти так гарно справляєшся. Ти мій герой/моя героїня”.
- Переміщуючись в укриття, взяти з собою іграшку чи іншу улюблену річ, чи стискати руки, чи робити ляльку-мотанку.
- Просити дитину, щоб обійняла нас міцно-міцно.
- Робити будь-які вправи, які задіюють тіло. Вправи на розтягування, та інші. Можна бити стіну, опиратися о стіну. Треба направляти рухи дитини. Стрибати в класики, стрибати, сидячи на сідницях.
- Важливо разом співати і надати дитині можливість в малюванні, ліпленні в моделюванні лего трансформувати свій страх і напругу.
- Уявити себе, родину, місто, країну під веселкою, захисним куполом.
- Якщо дитина бліда, розгублена, не реагує на контакт, розтерти руки, мочки вух, дати шоколад і гарячий чорний чай. Взяти на руки, похитати, співати пісню, яку дитина знає. Звертатися на ім’я, говорити: “Мама, тато поруч”.
Прийоми, як відволіктися від гучних звуків
- Співати пісні.
- Послухати аудіоказку в навушниках.
- На кожну сирену промовляти дражнилки на російську армію – знецінювання і прояви вербальної агресії (дозволені батьками) допомагають дітям відреагувати емоції.
- Помасажувати вуха (наче ми робимо масаж вух слонику) та простукати зону за вухами.
- Застосувати дихальні практики з гучним видихом (можна робити видих з відкритим ротом).
- Пограти в слоника, який обмахується вухами: прикладаємо долоні до вух – відкриваємо – закриваємо.
- Пограти в «комахи» – одну з «псевдоагресивних» ігор: уявляємо, що в приміщенні багато комарів і ловимо їх, плескаючи гучно в долоні, але не торкаючись інших гравців, а поруч із ними.
- Викликати позіхання: проводимо пальцями від козелка вуха до щелепного суглоба і пропонуємо дитині позіхати.
- Смоктати льодяник, сухофрукт або жувати жувальну цукерку чи гумку.
- Якщо дозволяють обставини – пускати мильні бульбашки, щоб стимулювати потужний видих.
Твій світ з посиланням на Інтернет джерела