Панічні атаки у дітей. Що треба знати батькам і як допомогти

Через жахливі події війни діти, на жаль, можуть періодично відчувати напади панічної атаки. Як ефективно боротися з цими нападами і чим допомогти дитині? Читайте у нашій сьогоднішній статті.

Панічна атака — це сильне почуття страху і тривоги. Напади часто відбуваються, коли людей щось непокоїть або вони пережили складний чи стресовий досвід. Панічні атаки можуть дуже лякати, особливо дітей, але зазвичай їх можна зупинити у разі лікування. Важливо знати, що панічна атака не заподіє шкоди і це відчуття пройде, навіть якщо так не здається під час нападу.

Не завжди зрозуміло, що викликає панічні атаки в дітей чи дорослих. Відомо, що їх може спричинити тривожність із приводу чогось або проживання важких чи стресових ситуацій. Серед них:

• тривога, викликана складнощами вдома чи у школі;
• стрес через такі речі, як іспити, дружба чи стосунки;
• смерть близької людини;
• страх, викликаний жорстоким поводженням або зневагою;
• насильство.

Панічні атаки в дітей і підлітків

Панічні атаки часто починаються в підлітковому віці, хоча можуть виникати в дитинстві. Напади можуть спричиняти сильне занепокоєння, а також впливати на настрій та інші аспекти  діяльності дитини. Деякі діти починають уникати ситуацій, у яких вони бояться нападу паніки. Підлітки можуть вживати алкоголь або наркотики, щоб зменшити тривожність. Якщо панічні атаки не розпізнати та не лікувати, вони можуть спричинити майбутні ускладнення, такі як важка депресія та суїцидальна поведінка. За умови вчасної діагностики панічні атаки в дітей зазвичай добре лікуються.

Панічна атака у дитини: що робити?

Якщо у дитини почався приступ паніки, спершу зарадьте фізичним симптомам, а далі намагайтеся повернути її до реальності. Психологи рекомендують діяти таким чином:

►Прискорене серцебиття та дихання – попросіть дитину зробити кілька глибоких вдихів, а потім дихати разом з вами повільно та глибоко, так, щоб видих був довшим за вдих.

►Тремтіння – потрясти руками, а потім усім тілом, наче собака, яка струшує з себе воду.

►Зоровий контакт – намагайтеся зловити погляд дитини і утримувати його.

►Комунікація – говоріть спокійно, повільно, звичними дитині фразами, звертайтеся на ім’я.

►Дія – дайте що-небудь попити.

►Переключити увагу – попросіть у деталях описати якийсь предмет поруч або порахувати людей в одязі певного кольору.

►Фіксування безпеки – промовте, що все добре, що було складно, але ви впоралися, а потім разом відновіть хронологію подій.

А от чого НЕ варто робити, то це просити дитину заспокоїтися і не боятися, знецінювати її емоції фразами типу “нічого страшного”, трусити дитину за плечі, плескати перед її обличчям в долоні і, звісно ж, давати ляпаса. Це не допоможе, а може ще більше загострити стан дитини. Крім того, вона буде відчувати провину за свій страх і не буде бачити в дорослому людину, яка реально може їй допомогти.

З турботою Твій світ з посиланням на Інтернет джерела