Пам’яті загиблих діток, в Броварах
Кажуть, на небі пишуться долі …
У когось із меду, у когось із солі,
У когось із цукру, а в когось з полину.
ТАМ знають, коли і хто в небо полине…
А як пояснити про долю для жінки,
Котра іще зранку ішла на зупинку?
За руку вела, ще зі сну, сонну доньку
І гріла своєю, дитини долоньку…
Як скажеш про долю бабусі і діду,
Які свого внука, хлопча-непосиду,
Будили раненько, щоб йшов у садочок,
Вдягали штанці і тепленьку сорочку?
Повірить у долю згорьований тато,
Що разом із сином, до церкви, на свято,
Хотіли піти посвятити водичку?
За мир і здоров’я поставити свічку…
Можливо злий рок, чи лиха випадковість?
Про долю сказати дозволить нам совість?
Як змусити жити і рухатись далі?
Їм вирвали серце й наділи на палі…
Урвавсь сенс життя разом з гелікоптером…
Про це кілька днів поговорять в етері
А в них, відтепер, доля з солі й полину,
Й молитви за тих, хто у небо полинув…