Іду в дитинство…хто іде зі мною?
Іду в дитинство…хто іде зі мною?
Де старий хлів ,де з вишнями садки,
Де старші люди з простені старої,
Тряпки робили й ткали килимки…
Піду туди, де полем спіле жито,
Де карасями повняться ставки,
Де цілий день могли ми просидіти,
Й дивитись як пливуть хмарок клубки.
Піду в дитинство, де весна,калюжі,
Де лише сміх дитячий по селі,
Піду туди, бо захотілось, дуууже,
Там де млинці з шкварками на столі.
Чому ви стали, ну ходімо прошу,
Як хочете, а я собі піду,
Туди ,де були модними галоши,
І років сорок нашому пальту.
Піду туди, де цілий день весною
Ми босяком промокші по дощі
Зібралися селянською юрбою
Трясем дерева й ловимо хрущі.
Піду туди, де пахне сухе сіно,
Хтось вже сміється, каже – це слова,
А я пішла, бо хочу туди сиииильно
Де ранком пахне скошена трава.
Невже лиш я? невже таких немає?
Хто хоче повернутися туди?
Де мама в пічку дрова підкладає,
А з печі пахнуть сушені гриби…
Де замість часів півень кукурікав,
І всіх хозяйок з ранечку будив,
Де на горищі з трав сушились ліки,
Ну хто признайтесь чай такий не пив?
Піду туди, підуууу, хоч на хвилину,
Дитинства друзів поверну там всіх,
Мої думки… хіба ж я в тому винна?
Невже осудить хтось? і скаже, гріх.
Вернусь туди, де я мала дитина,
Там де корів прив’язують за пліт,
Піду туди… Бо хочу дуже сииильно,
Бо просто не була там сорок літ.
автор- Валентина ФЕДОРЧУК.
Дорога в дитинство 