Як прикарпатка допомагає ЗСУ завдяки улюбленій справі
Тетяна Чухно живе в місті Долина, що на Прикарпатті. За фахом – кравець, перукар і дизайнер. Захоплюється історією рідного краю та етнографії. А ще жінка схильна до творчрсті, чим, власне, і допомагає нашим захисникам.
По це пише “Галицький кореспондент”
Майстриня каже, що любить мініатюри, тому почала виготовляти крихітне взуття і аксесуари для лялечок зі шкіри. Перші колодки для взуття витесувала з дерева власноруч, а вже з часом закупила необхідні професійні інструменти для своєї роботи. Саме з цього почався новий етап її життя.
“Я ще з самого дитинства цікавилася різними видами творчості, – І співала, і шила, і вишивала. Я створювала текстильні ляльки, ляльки-мотанки, іграшки в техніці сухого валяння шерсті, різні декоративні елементи для затишку оселі. Оскільки темпераментний холерик не може довго займатися однією справою, то я щоразу шукаю нові цікавинки. Нещодавно, створюючи з донечкою її дипломну роботу – картину зі шкіри, захопилась цим природним матеріалом”. – ділиться пані Тетяна.
Виготовляла жінка й ляльки-мотанки, які були одягнені у старовинний стрій кожного етнічного регіону України. Згодом займалася текстильними ляльками, розробляла викрійки і створювала їм образи.
Наразі більшість часу пані Тетяна присвячує створенню колекційних ляльок. Найменше взуття, яке доводилося шити майстрині, було лише 2,5 сантиметрів. Лялькам шевелюри робить з овечої шерсті, шерстки альпаки. Попередньо фарбує її в потрібний колір.
Раніше Тетяна Чухно працювала у краєзнавчому музеї “Бойківщина” Тетяни та Омеляна Антоновичів. Там займалася проєктами відтворення бойківських вишиваних сорочок та розробляла схеми вишиванок.
Минулого року, коли розпочалася повномасштабна війна, майстриня місяць проживала в Польщі, але і там не забувала про своїх лялечок. Щоб не сидіти за кордоном склавши руки, пані Тетяна створювала ангеликів і продавала їх. Зібрані кошти конвертувались в євро та гривні і передавались на закупівлю автомобілів для військових.
Я люблю свої вироби. І мені приємно, що я шию ляльки схожі на людей, – ділиться враженнями майстриня-лялькарка. – Я вкладаю у них свою душу. Вірю, що мої вироби приносять людям щастя і добро”.