Як пережити втрату близької людини і знайти в собі сили жити далі

Смерть найближчих, особливо раптова і передчасна, — стає шоком, від якого отямитися дуже складно. Психологи розповідають, як навчитись жити з втратою та як правильно підтримати близьких в жалобі.

Емоції, які у нас виникають, залежать від багатьох чинників:

• втрата близького була передбачуваною (поступове згасання від хвороби чи від старості) чи раптовою;
• вона загинула, спокійно “відійшла” чи здійснила суїцид;
• за життя були хороші стосунки чи конфліктні;
• на якому етапі переживання втрати перебуває людина, переживає вона це на самоті чи звертається за підтримкою.

Залежно від цих факторів люди можуть переживати сум, порожнечу, вину, образу, шок, страх, сором, гнів, навіть радість чи поєднання цих емоцій.

Важливо зрозуміти: якою б не була емоція, вона є адекватною до такої складної ситуації.

Етапи горювання

За словами психологів , у випадку нормального перебігу скорботи людина переживає 4 фази. Вони, звісно, є орієнтовними і в кожної людини можуть проходити в різній послідовності, деякі з них можуть бути ледь помітними. Різним людям потрібний різний час для їхнього проходження, можливе повернення з одної фази до іншої. Під час проходження кожного етапу горювання людині потрібна підтримка ззовні.

1 фаза

Небажання прийняти втрату, триває від кількох хвилин до днів.

Прояви — шок, втрата апетиту або переїдання, слабкість, небажання говорити, переривчасте дихання, заціпеніння, метушливість, неспокій, гіперактивність, небажання вірити, що втрата реальна. Людина ніби відсутня в теперішньому часі, часто не хоче вірити в події, що відбуваються.

Зазначені симптоми не мають проявлятись усі. Перебуваючи на цьому етапі горювання, людина може виплескувати емоції шляхом своєрідного подвійного знання. Тобто, вона розуміє, що втрата реальна, але вона співіснує з внутрішньою надією, що втрачене можна повернути.

Як допомогти

Допомагайте з повсякденними справами. Якщо втрачено близьку людину, долучіться до організації похорон. Якщо втрачено домівку, допоможіть знайти житло, роботу або ж волонтерів, які розв’язують подібні питання. Головне — формулювати конкретні, прості та чіткі пропозиції. Замість запитання: «Я можу тобі чимось допомогти», краще запропонувати щось на кшталт: «Хочеш, сьогодні я підвезу дітей до школи? Приготую сьогодні обід тощо?» Водночас дайте час людині побути на самоті, але будьте поряд. Людина, яка горює, має відчувати, що вона не сама, але й мати можливість прожити своє горе самотою.

2 фаза

Вибух емоцій, триває орієнтовно від кількох тижнів до місяців.

Прояви — гостре горе, розпач, гнів, лють, відчай, злість (на себе, інших чи ситуацію).

Характерний емоційний сплеск пов’язаний із пригніченими раніше почуттями, його сила може бути різною. Цей період хоч і складний, але дуже важливий. Гострий біль, який виплескується, врешті допомагає трансформувати переживання та побудувати нові відносини як із втраченим, так і зі світом.

Як допомогти

У цей час людина може звинувачувати себе в тому, що сталось. Наприклад, порадила друзям поки не виїжджати з дому, а наступного дня вони потрапили під бомбардування та загинули. Важливо бути поряд із такою людиною, дати їй можливість висловити свої почуття, не намагаючись заперечити чи вплинути на них. Дайте можливість виплакатись, не намагаючись утішити. Адже переконувати у зворотному на цьому етапі безглуздо. Під час прориву гніву, люті та інших емоцій назовні будьте терплячі — слухайте, дозвольте проявлятись будь-яким емоціям. Втішання не працюють. Поступово долучайте того, хто горює, до повсякденних справ. Важливо не осуджувати людину, яка переживає цей етап, і не провокувати сварки.

3 фаза

Пошуки, знахідки, розлука, триває орієнтовно від кількох місяців до років.

Прояви — людина починає розуміти, що втраченого не повернути, перестає знову і знову повертатись думками до втрати, відновлюється нормальний режим сну та апетиту, нормальний ритм життя, відроджується інтерес до оточення. Біль може залишатись, але відчувається інакше, він не заважає жити, працювати та любити.

4 фаза

Нове ставлення до себе та світу, триває від 1 до 2 років.

Прояви — будування нових зв’язків, прийняття на себе нових ролей, формування нового уявлення про себе, пошук нових сенсів.

Упродовж цього часу людина врешті знаходить новий сенс, змінюється самовизначення та самооцінка, можлива поява нової роботи або ролі в житті. Міняються стосунки із соціумом. Людина вчиться жити в новій ролі, наразі, це, наприклад, переселенець/ка, одинокі мати чи батько тощо.

Як допомогти

На 3 та 4 фазах людина, що переживає горювання, уже справляється самостійно з більшістю речей. Однак її можна підтримувати у включенні до повсякденного життя або в планування майбутнього. Це може бути допомога в опануванні нових навичок або інших актуальних до ситуації речей.

Важливо також знати, що горювання – це не завжди лінійний процес. Тобто зовсім не обов’язково, що проходження через ці стадії буде поетапним Людині може ставати краще і знову гірше, потім знову краще і т.д. Але з часом біль зменшується, прийняття відбувається поступово.

 Варто пам’ятати, що горювання — це здорова та неминуча реакція на подію, коли людина втрачає когось або щось дуже важливе для себе. Згодом гострота горювання знижується і навіть набуває вигляду більш приємних спогадів про втрачене. Для того, щоб після втрати мати можливість бути щасливою, людина має прожити горювання.

Твій світ з посиланням з Інтернет джерела