Як пережити підлітковий вік дитини і не з’їхати з глузду?
Вперті, зухвалі, нікого не слухають і нічого не хочуть робити — так батьки часто описують своїх дітей-підлітків. Як пережити складний тинейджерський вік і стати для дитини не ворогом, а підтримкою?
Що відбувається з підлітками?
Підлітковий вік починається з 11-12 років і завершується до 16-17 років. Це період переходу дитини з дитинства у «доросле життя». У цьому віці відбуваються не тільки фізичні трансформації дитини, гормональні перебудови, а й психологічні зміни. Саме фізичні зміни, в першу чергу, впливають на характер дитини в цей період. Через «гру гормонів» діти стають запальними, імпульсивними, у них спостерігається часта зміна настрою. Психологи зазначають , що багато батьків не до кінця розуміють, що відбувається з їхньою дитиною. СпеціалістИ пояснюють , що в підлітковому віці з дітьми відбуваються серйозні фізичні трансформації.
У підлітків швидко ростуть трубчасті кістки, а м’язи відстають у своєму розвитку. Все це, в поєднанні з юнацьким максималізмом і тягою до адреналінових виплесків, призводить до травматизму. Психолог радить вчити дитину оберігати себе, дбайливо ставитися до свого здоров’я і відчувати своє тіло. Ще один надважливий момент підліткового віку – статеве дозрівання. Олена Сушко пояснює, що у дітей в цьому віці з’являються вторинні статеві ознаки. Полюції, менструації, еротичні сни – все це лавиною накриває незрілу особистість. За словами психолога, діти не можуть самостійно впоратися з таким збудженням, тому багато хто вдається до крайнощів: сміливо експериментують, страждають від почуття провини, відчувають сором через свої бажання. Батькам важливо ще до статевого дозрівання просвіщати дитину, розповідаючи про анатомію чоловіка і жінки, статеві взаємини, про зачаття, пологи, статевий розвиток і відмінності статей. А в підлітковому віці дитина має право знати речі, які дозволяють їй розуміти свою жіночу або чоловічу природу, не соромитися її та усвідомлювати, що гормональні вибухи, які відбуваються, тимчасові.
Якщо батьки зрілі, свідомі, досвідчені та люблячі, вони сприймають феномен підліткового віку з прийняттям і любов’ю. Вони виявляють духовну силу і дорослість, показують своєю поведінкою і ставленням до дитини, що не шоковані та не здивовані тим, що відбувається. Навіть у випадках, коли підліток «перегинає палицю».
Як зрозуміти підлітка?
- Відкрийте серце
Чи бувало таке, що слухаєте свою дитину і думаєте: що за дурниці ти несеш? Коли вам здається, що ваша дитина каже маячню, це означає лише те, що ваше серце в цю мить закрите. Пригадайте, як ви реагуєте, коли повну нісенітницю лепече немовля? Ви милуєтеся, захоплюєтеся цим лепетанням. Так само з емпатією і терпінням ми сприймаємо слова дуже старенької бабусі, адже розуміємо і поважаємо її вік. І тільки коли приходить додому наш підліток і починає верзти дурниці, ми закриваємо серце і починаємо його сварити. Щоразу, коли ви думаєте, що ваша дитина каже нісенітницю, вийдіть у ванну чи коридор, подихайте на самоті і зробіть свою роботу — відкрийте серце до своєї дитини. Те, що може здаватися дурницею для вас, для дитини може бути страхом висловитися, невмінням розповісти — чим завгодно, тільки не маячнею.
2. Діти тренують в батьках терпіння
Усі діти тренують в батьках терпіння. Чи знаєте ви хоч одного олімпійського чемпіона чи видатну людину, яка досягла успіху без терпіння? Так от, наші діти-підлітки вірять у нашу геніальність і тренують нас, тоді як ми, дорослі, щодня сумніваємося у собі. Тобто, наші діти все почули з першого разу, але удають, що не чують, щоб ми з вами досягли успіху. Подумайте, що, окрім терпіння, розвиває в вас ваша дитина. Можливо, це фантазія, креативність, наполегливість. Та головна риса, в якій дитина нас тренує, це саме те, що допоможе батькам як парі досягти щастя і гармонії.
3. Бачити підлітка, а не проблему
Запитайте себе: ви бачите свою дитину-підлітка чи проблему? Уявіть, як живеться людині, коли помічають не її саму, а лише негаразди, пов’язані з нею: не робить, не слухає, не відповідає, не спить, сидить у гаджеті, має цигарки в кишені тощо. На батьківських зборах часто прошу батьків назвати три хороші риси своїх дітей. Багатьом стає соромно — бо раніше вони про це думали і хорошого у своїх підлітках не помічали.
4. Навчіться слухати мовчки
Опануйте техніку коучингового слухання: дитина вам розповідає, а ви мовчки слухаєте і жестами показуєте, що чуєте і розумієте. Не ставте питання для уточнення, не ведіть дитину за своїми думками, не перетворюйте розмову на розпитування. Дитина розкаже лише те, що вважає потрібним і важливим розказати, а ви довіряйте тому, що дитина розповіла вам найважливіше про себе. Так ви покажете своє прийняття її. І коли пізніше настане період «секретиків», підліток не боятиметься поділитися. А потім настане момент, коли дитина запитає: а як у тебе минув день? Ось тоді ви розкажете про себе.
5. Відмовтеся від думки, ніби ви знаєте, як краще для вашої дитини
Коли дитині виповниться 8 років, почніть запитувати: як ти вважаєш, як краще зробити? Що раніше ми почнемо радитися зі своїми дітьми, то більше відповідальності вони на себе братимуть. І якщо дитина каже, що треба ще посолити суп, а ви знаєте, що не треба, то таки візьміть і пересоліть, і всі його з’їжте. Для дитини це означатиме, що її приймають. Можете один раз на тиждень записувати на диктофон, що каже вам дитина. Ви почуєте: посидь біля мене, допоможи мені, поїж зі мною. Дитина точно розкаже вам, як хоче, щоб з нею поводились і до неї ставились.
Дії, які допоможуть вам пережити конфліктний період:
- частіше говорите з дитиною, пояснюйте їй, що розумієте її почуття;
- дайте дитині зрозуміти, що ви готові її вислухати в будь-який зручний для неї час;
- навчіть дитину досягати компромісу, вести переговори;
- поступайтеся дитині в дрібницях. Це дозволить не йти на поступки в більш важливих речах;
- поважайте думку дитини, не знецінюйте її;
- вибачайтеся перед дитиною, якщо були неправі;
- намагайтеся не підвищувати голос на дитину.
Як карати підлітка?
Звичайно, будь-яку дитину рано чи пізно карають. Є п’ять послідовних кроків, яких потрібно дотримуватися, караючи підлітка.
Крок 1
Позначте, що саме дитина зробила неправильно.
(«Ми домовлялися, що ти прийдеш додому до 22.00, але ти запізнився на дві години і навіть не попередив нас»)
Крок 2
Розкажіть, на що вплинув вчинок дитини.
(«Я дуже сильно переживала, перенервувала і потім не могла заснути всю ніч»)
Крок 3
Поясніть, як дитина могла б вчинити.
(«Ти міг би зателефонувати і пояснити, чому ти затримуєшся. Тоді б я знала, що з тобою все гаразд»)
Крок 4
Встановіть справедливе покарання.
(«Через цей інцидент, думаю, буде справедливо, якщо в суботу ти не підеш на вечірку. Можеш покликати когось до себе, але ти залишаєшся вдома»)
Крок 5
Висловіть надію, що такого більше не повториться.
(«Зазвичай ти завжди приходиш вчасно. Сподіваюся, що такого більше не повториться»)
Взято з Інтернет джерел