Як диякон з Косівщини допомагає ЗСУ

24 лютого косів’янин Роман Хромейчук отримав повістку. 25 лютого пішов у військкомат. Однак на фронт його не відправили: священнослужителів не мобілізують. Тоді чоловік задумався, чим може допомогти ЗСУ, і зайнявся волонтерською діяльністю.

Прийшов Роман з військкомату додому і замислився:

Якщо я не можу воювати, значить, буду допомагати тим, хто це робить. Заповідь застерігає: не вбий! Але той, хто не піклується про своїх, особливо про домашніх, той зрікся віри і гірший за невіруючого. Піклування – це оборона, захист. Коли ти відповідаєш за свою сім’ю, за рідну землю, ти мусиш їх захищати. І фізичним шляхом також, – не тільки молитвою, – вважає Роман Хромейчук.

Почав з власних коштів. Хромейчуки мають чотирьох дітей: трьох доньок і сина. Зараз вони з мамою живуть у Польщі. Дружина і старші дочки працюють. У перші дні війни рідні передали Романові у Косів гроші.

“Я думаю: а мені що треба? Кусень хліба і горня чаю вистачає. Взяв ці гроші, додав свої і вирішив зробити щось корисне”, – каже волонтер.

Спершу купував взуття для військових. Важливо уточнити, що Роман Хромейчук – з родини шевців, хоча йому самому більше подобається слово «чоботар». Чоботарями були його батько та дід. Хромейчука у Косові вважають найкращим майстром. Тому взуття, яке він відремонтував, пошив (він і це вміє), а також вибрав – то безсумнівний знак. Тактичні берці для наших військових передають Романові у Косів друзі та знайомі з-за кордону. Він і сам їх купує вже тут, в Україні, у місцевих виробників – за кошти доброчинців. Часто докладає власні гроші або ті, що надсилають йому рідні. Спільними зусиллями чоботаря та інших доброчинців взули вже кілька сотень вояків.

Роман Хромейчук “спеціалізується” ще на одному вкрай потрібному виді гуманітарної допомоги – шукає і передає на фронт дефіцитну закордонну цинкову мазь. Вона ефективна для загоєння попрілостей, від чого солдати на фронті постійно потерпають. Друзі та рідні Романа Хромейчука скуповують цю мазь у всіх іноземних аптеках, які трапляються на їхньому шляху. На фронт відправили вже майже дві тисячі баночок цілющого крему. Волонтер з помічниками переважно допомагають землякам. Але не тільки. До Романа звертаються тимчасово переміщені особи, які оселилися на Косівщині, а їхні чоловіки/сини/брати воюють. Часто бійці просять прислати щось для своїх побратимів – вихідців зі сходу.

“Хлопці з західних областей переважно “упаковані добре”, – пояснює Роман. – Ті, хто зі сходу країни, нічого не мають, бо їхні рідні – або біженці, або в окупації. Звичайно, ЗСУ забезпечують усім. Але одяг, взуття, інші речі побутового призначення нищаться, їх треба змінювати. До мене приходять дружини наших військових, питають: “Ромку, можеш дати взуття моєму чоловікові і його побратимові?” Даю. Звичайно, хочеться передусім допомогти своїм. Але в цей час всі – наші. Всім допомагаємо. Ми всі – українці. Нам не можна ділитися, бо цього хочуть наші вороги”.

Якщо хочете долучитися до волонтерської діяльності Романа Хромейчука, то переказуйте кошти на його картку у ПриватБанку – 4149 6293 5747 3776.

Твій світ з посиланна на Інформатора