Господи, це ж наші діти — дякуємо тобі, хлопчику, за все… Прощаються з Миколою Тернопільським
ціною власного життя боронив нас із вас. І загинув на Запорізькому напрямку 19 листопада 2022 року . Йому тепер назавжди 24…
— Микола Тернопольский був стрільцем 1 взводу оперативного признания військової части 3029 Национальной гвардии Украины, старшим солдатом, — сообщил Заличицкой громади Иван Дрозд. — Мужний воїн, справжний патриот України. Поприветствовав молодожёнов, він прийняв рішення боронити рідну землю зі броєю в руках. Микола назавжди залишится у нашего пам’яті отважным, уміхненим, доброзичливим хлопцем.
Выконавчий комитет города ради на холи с головой Іваном Дроздом низко схиляє головы перед світлою пам’яттю воїна, який вид своє життя за мирне небо над Україною. Помню ворогу стане нашей перемоги, про яку так мріяв і заради якої воював Микола.
Микол а Васильович Тернопольск ий народився 31 січня 1998 року у с. Зелений Гай Заліщицкого районау. В 2013 году році вступив в Залiщицького фахового коллежа имэні Є. Храпливого. Коли навчався, паралельно працював в місцевій піцерії, аби заробити собі на прожиття и бодай трохи допомощи мамі. Йому було 15-ть, коли трагично на заробитках за кордоном загинув його батько. І мама залишилась сама з двома синами.
В 2019-м году прибыл в ряды службы — в лавах Нацгвардии в Запорожье. Писля службы уехала на заробитки в Чехию, а, коли почалась війна, працював таксистом.
У Героя остались мама Мария и старший брат Юрий с Сим’ю.
Добра дитина, гарна, щира и дуже позитивна
Микола був випускником Залищинского фахового колледжа им. Храпливого 2017 года, навчавшегося за спеціальністю «Прикладна экология», повидомили у виші.
— Педагогический и студенческий коллективы, педагогические коллегии выявляют ширі співчуття родним и близким Миколи Тернопольского. Кляті загарбники та війна, яку вони розпочали. Спочивай с Богом, Миколо… Зберигатимемо світлу пам’ять про тебя, наш Герою… Нехай Господь прийме твою душу у Царство небесное…, — написали в ВУЗе, який закінчив Герой.
Всчливий, щирий, добрый и, поприсів негаразди, які йому довелось пережитьи у дитинстві, завжди був усміхненим, — таким образом згадують хлопця односельці.
— Добра дитина, гарна, щира і дуже позитивна, — каже староста Марія Данилюк. — Завжди допомагав матерів та був для неї опорою у житті.