Фантастичні малюнки на стінах “Охматдиту”: як художниця піднімає бойовий дух маленьких пацієнтів
З 2019 року художниця Анжела Дмитренко за допомогою аерографа розписує дитячу лікарню “Охматдит” казковими пейзажами та магічними створіннями, що так зачаровують дітей. Стіни закладу стали острівцем добра, любові та підтримки для маленьких пацієнтів лікарні.
Про це повідомляється на сторінці Охматдиту в Facebook.
Міжнародний проєкт, який реалізується в лікарні, отримав назву “Крила”, адже він призначений дарувати надію та окриляти в найтемніші часи.
“Наша праця в дитячій лікарні — це більше, ніж просто творчість. Це історія про віру, силу та зцілення для кожної душі, що доторкається до малюнка“, – зізнається художниця.
Діти Охматдиту охоче долучаються до малювання. Наприклад, наша 6-річна пацієнтка Маринка, що вчиться ходити на протезі, має чудову традицію: після кожного заняття з реабілітологом, вона йде до Анжели, аби взяти до рук аерограф та трошки помалювати. Краса навколо допомагає малечі швидше адаптуватися і не боятися лікарні. Також це слугує частиною психологічної реабілітації.
Зараз дивовижні картини прикрашають стіни відділень трансплантації кісткового мозку, Центу радіології, відділення нейрохірургії та Центру служби крові, а це приблизно 250 квадратних метрів! Незабаром, чарівні малюнки з’являться і в інших відділеннях.
Проєкт є безкоштовним для лікарні завдяки компанії Harder & Steenbeck Airbrush, яка створює аерографи та підтримує цей проєкт! Також компанія фарб ART Kompozit безкоштовно надає фарби для малювання в Охматдиті.
“Охматдит” на початку війни
На ранок того дня, коли відбувся цей репортаж, було заплановано багато операцій. Але більшість із них скасували через тривалу повітряну тривогу. Росіяни вкотре атакували столицю. Після відбою короткотривалі операції провели.
“Але є такі операції, які, наприклад, можуть тривати 6-10 годин, а нейрохірургічні чи ортопедичні й більше. Ми не можемо ризикувати і ставити довготривалі планові операції, якщо безпекова ситуація не стабільна. Але ургентні операції проводять за будь-яких умов, щоб врятувати людське життя“, – розповідає прессекретарка “Охматдиту” Анастасія Магеррамова.
Разом з нею йдемо широчезними та світлими коридорами нового корпусу клініки. Він величезний: складається з 5 блоків. Стіни пофарбовані у різні кольори, деякі з них – розмальовані картинами українських митців.
Попри стереотипний образ лікарні, тут не пахне ліками чи дезінфектором, а весь медперсонал усміхнений, ніби в американському фільмі. У корпусі є декілька ліфтів та виходів до відділень. Через постійні повороти праворуч та ліворуч швидко губляться орієнтири, та виникає відчуття прогулянки по лабіринту.
Анастасія з усмішкою зазначає, що перші кілька місяців теж губилась між блоками. А колектив віджартовувався, що якщо ДРГ зайде в корпус, то її буде легко визначити, адже вона заблукає і буде слізно проситися на вихід.
“24 лютого ми не зупинили та не скасовували жодну операцію. Медичні сестри-анестезистки кажуть, що вони навіть інколи присідали біля наркозних апаратів, бо здавалося, що щось летить поруч“, – розповідає Анастасія.
На початку березня у лікарні ухвалили нелегке рішення: евакуювати важких пацієнтів з відділень онкологічного та токсикології. Вони потребували комфортних умов і не могли отримати нормальне лікування в бомбосховищах.
“Коли з найбільшої дитячої лікарні, яка є вже останньою інстанцією в Україні, де можна допомогти, вивозять найтяжчих пацієнтів – це страшно.
Перед автобусом плакали всі, бо не знали чи доїдуть діти; а що буде з нами, якщо їх вивозять? Розуміли, що все дуже серйозно, а тут – небезпечно“, – пригадує Анастасія.