Емоційне вигорання під час війни: як собі допомогти?

Психологічний стан українців зараз дуже нестабільний. Війна викликає багато стресу, переживань та тривоги. Крім того, з початком війни багато українців, крім основної роботи, взяли на себе додатковий обов’язок волонтера. Багатьом людям важко справлятися з емоціями, і вони відчувають втому та подальше вигоряння.

Чому відбувається таке вигорання?

Волонтери працюють у сфері “людина-людина”. Вони постійно спілкуються з великою кількістю людей, які чекають від них допомоги. Також вони діляться своїм внутрішнім запалом з тими, хто потребує підтримки й віри в краще.Не менш важливо і те, що діяльність несе високий рівень відповідальності. Здається, що це звичайна покупка бронежилетів, приготування їжі, розміщення або зустріч на вокзалі. Але зона відповідальності дуже велика, особливо у тих, від чиєї роботи буде залежати життя інших людей.Багатозадачність. Зараз люди об’єднують в собі багато ролей: шукають необхідні контакти, речі, фізично допомагають іншим і так далі. Все це вимагає величезного емоційного ресурсу.З перших днів війни українці бралися за будь-яку роботу, яка допомагала іншим і повністю віддавалися своїм справам. За майже два місяці війни багато хто почав втомлюватися і навіть не помічають, що продуктивність почала знижуватися. Але такий стан потрібно вчасно розпізнати.

Як визначити емоційне вигорання?

• Часте почуття апатії та безсилля, сильна втома та втрата енергії (у тому числі фізичної).
• Негативне ставлення до інших людей, дистанціювання від них, підвищена дратівливість.
• Низький рівень особистої ефективності, втрачається професійна компетентність.
• Діяльність перестала приносити задоволення.

Це відбувається тому, що в певний момент людина відчуває, що хронічний стрес, який вона переживає, виснажує її, і в неї немає сил з ним впоратися. Тому людина може почуватися втомленою і не мати бажання займатися тим, що зовсім недавно приносило їй задоволення. Такий стан, якщо з ним не працювати, може стати хронічним і перерости в глибоку затяжну депресію.

Як собі допомогти?

1. Шукайте ті речі, які зможуть вас вивести в зону безпеки. Зараз у воєнний час, такі штуки як медитація, дихальні практики не зовсім допомагають, бо стан внутрішньої небезпеки він є більший. В такому випадку, використовуйте не дихальну практику, а “прийди в себе”, подивись навколо, хто ти й де ти, хто чи що тебе оточує. Старайтесь шукати ті речі, які зможуть вас вивести в зону безпеки.
2. Потурбуйтесь про своє психічне здоров’я. Перше, що нам потрібно для того, щоб не “вигоріти” – згадка про мирний час, пісні, квіти, все, що поєднує нас зі світом. Це все профілактика вигорання.
3.  Вірте у перемогу. Але не очікуйте, що війна завершиться швидко. Найкраще для психіки – звикнути до нових реалій. Якщо постійно чекати швидкого завершення цього жаху, можна впасти у відчай. Не чекаємо завершення війни, а працюємо і живемо далі.
4. . Виконуйте повсякденні справи. Також допоможуть традиції та виконання щоденних справ. Традиції можна придумати нові, або ж згадати про ті, що були у мирний час. Головне, продовжуємо жити!
5.  Спілкуйтеся для відчуття підтримки. Для нашого психічного здоров’я найосновніша потреба – спілкування та відчуття підтримки. Говоріть один з одним, обіймайте один одного, прислухайтесь один до одного.

Пише Твій світ з посиланням на Інтернет джерела