Бути вчителем — це найтяжча робота на світі!
В дитинстві, коли я хотіла пожалітися мамі на вчителів, вона мені говорила: ,,Анжело, геть і не заїкайся! Я б, на їх місці, не знаю, що б вам зробила давним-давно”.
Бути вчителем — це не психуй, не матюкайся, не пліткуй, не пали, не танцюй на столі у ,,Фортуні”, і взагалі, у ,,Фортуну” не ходи — ти ж учитель!
Гарно виглядай, приємно пахни, не хворій. А як хочеш, не дай Боже, “бахнути” якусь чарку у свято, то потрібно закрити хвіртку на три замки, завісити штори у хаті, вимкнути світло, випити на самоті і бігом лягати спати, щоб ніхто тебе не бачив.
Бути вчителем — це бути художником, психологом, режисером-постановником, хореографом, квітникарем… Це, в кінці-кінців, бути мамою зразу десяткам, сотням абсолютно різних дітей. Тільки мама ще може надавати шльопанів і заборонити гуляти, а вчителеві тільки те й залишається, що писати у щоденнику: ”Приніс до школи гумові вироби для дорослих і намагався вдягти на голову однокласнику”.
Бути вчителем — це бути супергероєм. Це не читати записки чи анкети, які конфісковуєш на уроці.
Це бути прикладом культурної людини, але вміти швидко привести до тями дев’ятикласника, який прийшов на екзамен з «бодуна». Це прищеплювати дітям моральні цінності, але на випускному нишком винести їм у підсобку налисники з м’ясом і котлети, щоб хоча б закушували.
Бути вчителем — це витрачати половину своєї ”космічної” зарплатні на те, щоби, власне, бути учителем: на канцелярію, різні дрібнички для класу.
Як говорила одна наша дамочка: ”Щоб бути вчителем, потрібно мати гарного
чоловіка-спонсора, який може тобі це забезпечити.
Бути вчителем — це ”розкажи і нам, посміємося разом”, ”лііііс руууук”, ”може ти вийдеш замість мене і проведеш урок?”, а голову ти вдома не забув?”
Бути вчителем — це приділяти увагу всім у школі, кожного вислухати, не загубити, не принизити, не лишити у біді чи самоті, дати пораду. Це не завжди встигати бути мамою своїм дітям, але завжди лишатися скульптором дитячих душ…
______
Присвячується всім Учителям! Те, що ви робите, — це більше, ніж робота! Це справжнє служіння людям.
Мільйон “дякую” буде мало. Просто знайте, що ваші діти завжди вас пам’ятають, цінують і люблять.