Булінг: чому не можна ігнорувати та як боротися

Булінг – це відносно новий термін для пересічного громадянина, зміст якого кожен із нас не просто знає, а в більшості випадків стикався з цим явищем у дитинстві. Під терміном “булінг” розуміють агресивну поведінка щодо окремої особи або групи, з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження.

Звідки береться булінг?

Коли йдеться про буллінг, то тут варто розглядати ситуацію під різними кутами.

З одного боку, питання стосується не лише дітей, але і дорослих. Тобто якщо у колективі є авторитетний дорослий, який встановлює правила, де заборонено моральне та фізічне насилля, відслідковує та контролює виконанння цих правил, травлі не буде. Він також зможе компетентно та вчасно помітити сигнальні маячки, та швидко нейтралізувати їх.

З іншого боку, якщо вчитель не помічає булінгу чи мобінгу, то травлі, на жаль, не уникнути. Чому? Тому що, мораль у 12 років ще слабка. Це безпосередньо пов`зано із розвитком мозку. Тому і відповідальність у кожного своя. Утім, все-таки її більше у нас, у дорослих.  Якраз час визначитися, що гарно, а що погано та почуватися сильними у відстоюванні власних цінностей. Дуже важливо розуміти, шо існують певні вікові потреби. Підлітковий вік пов`язаний із завойовуванням поваги в колективі та сім’ї, перманентним доведенням собі та іншим, що у дитини є місце. Підліткам життєво необхідно триматися зграї. Тільки так можна виконати програму, закладену споконвіку. І якщо група має позитивне, здорове ядро, тоді все чудово і цькування не потрібне. Дітей і підлітків об’єднує спільний інтерес, спільна мета. Якщо ж цього немає, тоді діти – під дією тієї ж потреби бути в зграї, – направляють групову енергію проти когось. Немов перебуваючи в стані афекту, вони поширюють її з усім остервенінням, руйнуючи себе та інших.

Причини та види булінгу

Причини появи цькування дослідники об’єднують у чотири групи.

1. Особистісні причини, тобто індивідуальність фізичного, психічного, інтелектуального розвитку дитини, її зовнішність, стан здоров’я, національність та ін. можуть викликати цькування щодо неї. Будь-яка «інакшість» може бути висміяна оточенням. 

Причиною булінгу часто стають розлади або порушення в розвитку дитини. Наприклад, діти з психологічними особливостями: розладами поведінки, біполярним розладом, посттравматичним стресовим розладом, синдромом гіперактивності тощо – нерідко є ініціаторами булінгу через спровоковану цим агресивну поведінку.

Часто діти можуть цькувати через те, що бажають самоствердитись і завоювати авторитет в очах колективу однокласників, аби їх боялися та поважали. Булять і через заздрість успішнішим одноліткам, і через крутіші речі, одяг, гаджети тощо.  

2. Сімейні причини, наприклад, коли не налагоджено близькі стосунки, немає належної комунікації між батьками та дитиною, не приділяють їй уваги, і тому вона не може поділитися своїми проблемами.

Є випадки, коли авторитарний стиль батьківського спілкування вдома школярі переносять у колектив. Батьки занадто контролюють, кричать через оцінки, часто сварять та не дають відпочити тощо. Гіперопіка дитини позбавляє її можливості самостійно налагоджувати спілкування, розв’язувати проблеми. Якщо вдома є насильство, то дитина копіює поведінку дорослих і може сама стати кривдником або жертвою.  

3. Чинники середовища. Серед них виділяють:

• ігнорування проблем закладом освіти (невизнання випадків булінгу провокує в дітей сприйняття, що це норма, або почуття безкарності);
• якщо вчитель виокремлює когось із учнів (позитивний чи негативний взірець викликає суперництво, що переростає в булінг цього учня);
• авторитарний стиль навчання провокує низьку самооцінку, агресивність, психологічний самозахист школярів; коли замість одного карають увесь клас, то це підсилює агресивну поведінку дітей;
• відсутність контролю педагогічним персоналом під час перерв, у їдальні, роздягальні тощо;
• сексуальні стосунки серед учнів/учениць стають підставою для цькування.

4. Соціальні причини – людська нерівність, нетолерантність суспільства, культурні норми, суспільні стереотипи, неконтрольований інформаційний простір (інтернет, ЗМІ, ігри, фільми тощо), що впливають на свідомість та хитку психіку неповнолітніх. 

Учні та вчителі можуть допускати дискримінацію у взаємних стосунках. Булінг часто відбувається через сексуальну орієнтацію. Соціально-економічна нерівність – розповсюджена причина цькування (діти зі забезпечених сімей ставляться зневажливо до дітей із малозабезпечених і навпаки, якщо їх більше в колективі; представники етнічних меншин, мігранти піддаються цькуванню). Жорстокість та насильство нерідко демонструють через сучасні медіа, і діти мають доступ до перегляду таких сцен. Вони імітують побачене в реальному житті, проявляють агресію до інших осіб, тварин, навколишнього середовища.

Види булінгу:

• психологічний (нанесення психологічної травми: образи, погрози, залякування, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, маніпуляції, шантаж);
• фізичний (стусани, удари, штовхання, зачіпання, ляпаси, підніжки, тілесні ушкодження);
• економічний (крадіжки, пошкодження речей та одягу, вимагання грошей або їжі чи інших предметів, примушення вкрасти);
• сексуальний (непристойні рухи, погляди, жести, прізвиська, поширення образливих чуток, знімання та розповсюдження відео з переодяганням, сексуальні жарти й погрози);
• кібербулінг (цькування та приниження за допомогою електронних пристроїв, зокрема мобільних телефонів, інтернету).

Чим загрожує те, що булінг відбувається дуже довго?

Буває, що вчителі не помічають булінгу у школі і він процвітає. Це відбувається тому, що викладачі:

• не звертають на це увагу;
• думають, що діти пограють та помиряться;
• «у них у дитинстві був ніякого булінгу»;
• буллер – улюбленець вчителів або син мера міста (місцевого бізнесмена, директора, політика) та інше.

Якщо жертвою стають кілька дітей у школі – це простіше, адже хтось із батьків та й звернеться до потрібних служб. Але якщо жертва – один учень, та ще й той, у якого нема кому за нього постояти, справа вже гірша. Дитина може отримати серйозну психологічну травму на все життя, бути невпевненою в собі і не вміти спілкуватися з однолітками у дорослому житті.

Як зрозуміти що над моєю дитиною знущаються?

На будь-яку травмуючу ситуацію діти реагують включаючи рептильний мозок сигналами нападу чи завмирання. У дітей це проявляється кількома способами: роздратування, агресія, лякливість, уникнення предметів, що нагадують про травму, нічні жахи, уникнення будь-яких розмов, що асоціюються із хворобливою темою, або питання, які він чує буквально паралізують її. У разі виникнення цих симптомів, варто поговорити із шкільним учителем та спробувати з`ясувати, що ж насправді є причиною такого нервового стану.

Що робити якщо ти став жертвою цькування

Перше і найголовніше правило – не тримати це у секреті. Розкажи друзям, знайомим чи рідним про те, що тебе ображають у школі, цього не слід соромитись.Інколи допомогти з вирішенням складної ситуації у школі може абсолютно не пов’язана з цим людина: тренер у секції, куди ти ходиш після школи, або вчитель, до якого ти ходиш на додаткові заняття.Також не слід звинувачувати себе у тому, що тебе цькують. Ми говорили раніше, що кривдникам легко знайти жертву булінгу, адже для цього слід просто якось відрізнятись від оточуючих.Якщо цькування у школі перетворились зі словесних на фізичні – йди до директора школи або завуча та докладно розкажи їм про це. Також повідом про ситуацію батьків.Якщо у школі є психолог, то можна сміливо звернутись до нього, щоб відновити відчуття впевненості у своїх силах та зрозуміти, як діяти далі.

Що робити, якщо ви стали свідком цькування

Якщо цькують твого друга чи подругу, то одразу звернись до дорослих: вчителя, старших товаришів, родичів, батьків тощо. Якщо твій друг чи подруга поділилися з тобою, що вони потрапили у ситуацію булінгу, обов’язково говори з ними про це — вони потребують твоєї підтримки. У жодному разі не слід приєднуватись до групи, що цькує, та висміювати проблеми свого друга чи подруги. Якщо ви дорослий, який потерпав від булінгу колись, то не проходьте повз. Спробуйте захистити дитину, яку ображають. При цьому не слід ображати дітей, які цькують, адже деякі роблять це, тому що самі постраждали від насильства (вдома, у спортивній секції, в іншій школі тощо). У таких випадках вони можуть виміщати свій біль через знущання і приниження слабших за себе. Деякі діти булять, щоб ловити на собі захоплені погляди оточуючих, а відчуття переваги над іншими приносить їм задоволення. До того ж, нападаючи на когось вони захищаються від цькування. Іноді такі діти дуже імпульсивні і не можуть контролювати свій гнів. У таких випадках справа нерідко доходить і до фізичного насильства. Спробуйте повідомити про булінг людей зі школи, де це відбувається, або батьків дитини.

Що робити, якщо інших цькуєш ти

Зрозумій, булінг – це твої дії, а не твоя особистість. Ти можеш ними керувати та змінювати на краще. Пам’ятай, що булінг завдає фізичного та емоційного болю іншому, а тому подумай, чи дійсно ти цього прагнеш? Деякі речі можуть здаватися смішними та невинними, проте вони можуть завдати шкоди іншій людині.

Твій світ з посиланням на Інтернет джерела