БЛУДНИЙ СИН
Вчора була неділя про блудного сина, який обирає шлях бунту з одно іменної притчі Христа. Син норовить втекти подалі від батьківських очей, зраджує батьківську довіру і безумно ранить себе, будучи переконаним, що краще знає як жити. Молодеча амбітність віщує йому захмарні перспективи з обіцянкою примарних міражів. Шлях його блуду випереджує незріле облудне мислення. Усе завершується розбиттям ілюзій, непогамованим голодом і пекучим почуттям провини у країні внутрішнього вигнання.
На різних етапах життя нам може багато чого видаватися. Часами ми свято переконані, що абсолютно праві, а тим часом за блискучими вітринами хибних уяв скриплять одвірки пекельних воріт і ми розчавлені і розчаровані життям мандруємо бездоріжжям облудності. Блудний, але син. Син батька а значить у цьому слові все – і надія, і прощення, і повернення. Як важливо випивши у житті гіркоту поразок, помилок і розчарувань цілком не втратити відчуття дому. Навіть якщо з пораненими ногами та все ж таки усвідомити, що є дім у якому чекають, люблять і зрозуміють.