Без рук, без ніг, та не без серця: історія австрійського оратора Ніка Вуйчича

Хто такий Нік Вуйчич? Людина, яка, незважаючи на фізичну неповноцінність, живе яскраво, а мислить позитивно.

Він народився у батьківщині сербських емігрантів у Мельбурні, Австралія. Народився з рідкісним діагнозом — тетраамелією, що означає повну відсутність кінцівок. Молоді батьки та весь персонал клініки були шоковані, адже протягом усієї вагітності УЗД не показувало жодних відхилень від норми. Мати Ніка не підходила до дитини протягом декількох місяців, а відчаю здорових батьків не було меж. Але одного дня батьки таки взяли дитину на руки, і більше ніколи не відпускали. Спочатку хлопчик відвідував спеціальну школу для інвалідів, та на початку 90-х законодавство Австралії змінилося таким чином, що для Ніка став можливим перехід у звичайний навчальний заклад, на чому і наполягли батьки. Та нескладно здогадатися, що діти й підлітки не полюбили свого нового однокласника, котрий настільки від них відрізнявся — з хлопця знущалися та ображали його. Нік почав доводити собі, батькам і всьому світу, що він — повноцінна його частина, що він створений для чогось великого.

«Не згрішив ані він, ні батьки його, а щоб діла Божі з’явились на ньому»

Він змалку докладав титанічних зусиль, аби навчитись жити повноцінно. Невеликий відросток нижньої кінцівки, що, за висловом самого Ніка, нагадує курячу лапку, після наполегливої праці і багатолітніх тренувань у якійсь мірі став заміняти руки. Так юнак працює на комп’ютері, ставить підписи на документах, керує інвалідним візком.

У п’ятнадцять років Нік відкрив Євангеліє і прочитав притчу про сліпого від народження. «Учні запитали: «Учителю, хто згрішив: чи він сам, чи батьки його, що сліпим він родився?» Ісус відповів: «Не згрішив ані він, ні батьки його, а щоб діла Божі з’явились на ньому».

— Тоді й усвідомив, що я — ​не просто людина без рук і ніг. Я — ​творіння Господа, і Він приготував для мене особливу місію — ​вселяти у людей віру. Якось, навчаючись у коледжі, я зважився виступити перед кількома сотнями студентів. Говорив приблизно сім хвилин, а закінчивши, побачив, що у присутніх на очах були сльози. З того часу в мене з’явилися друзі, які допомагають мені у постійній проповідницькій діяльності. Приблизно сорок тижнів я проводжу щороку в поїздках, у зустрічах із людьми, — ​розповідав під час тієї зустрічі Нік.

З’ясувалося, що цей молодий чоловік до 25 літ зумів здобути дві вищі освіти. За фахом — ​бухгалтер і спеціаліст з фінансового планування. На той час мешкав далеко від родини — ​в Каліфорнії, де мав свій бізнес, займався операціями з нерухомістю, що давало фінансову незалежність. Не всі його здорові ровесники встигли досягти цього.

Нік говорив стримано, без похвальби, часто жартував, а іноді в його голосі звучали сумні нотки.

— Я, наприклад, ніколи не мав сексу, не можу побігати з м’ячем, пограти у гольф. Але знаходжу радість в іншому. І спортом все–таки намагаюся займатися, щоб витримувати тривалі поїздки, зустрічатися із жителями різних країн, — ​розповідав мій співрозмовник.

На прощання ми обнялися. І мені здалося, що я відчула на своїх плечах тепло рук Ніка. Напевне, це було тепло його серця.

 Кілька його висловлювань з книги “Життя без кордонів”

1. Станьте другом, коли вам потрібні друзі. Даруєте надію, коли самі потребуєте в ній.
2. Якщо ніхто не відкриває, стукайте відразу в кілька дверей.
3. Всі ми можемо знайти один в одному щось погане або недосконале. Але я вважаю за краще шукати крупинки золота.
4. Ведіть себе так, щоб власні вчинки вас надихали й підбадьорювали.
5. Ми не повинні жити в очікуванні того, що щастя наступить, коли ми досягнемо мети або придбаємо якусь річ. Щастя повинно бути з нами постійно, а щоб домогтися цього, треба жити у гармонії — духовної, психологічної, емоційної і фізичної.
6. Ви повинні зрозуміти, що відразу отримати відповіді деколи неможливо.
7. Коли ви не готові прийняти себе, то ще менше готові прийняти інших людей.
8. У світі багато проблем, які мене не торкнулися. Я впевнений, що моє життя в тисячу разів легше, ніж життя багатьох людей.
9. Я дуже рано засвоїв, що просити про допомогу можна і потрібно. Нормальне у вас тіло, чи ні, але є речі, з якими неможливо впоратися поодинці.
10. Спробуйте заглянути в кінець власного життя, а потім почніть жити так, щоб, опинившись у цій точці, ні про що не шкодувати.
11. Любові немає справи до того, що ти можеш і чого не можеш, ким є і ким не можеш бути. Справжня любов дивиться прямо в серце!
12. Зіткнувшись з будь-якими труднощами, знаходь в них чисту радість.
13. Вважайте ставлення до світу пультом дистанційного керування. Якщо програма, яку ви дивитеся, вам не подобається, ви просто хапаєте пульт і перемикаєте телевізор на іншу програму. Так само і з ставленням до життя: коли ви незадоволені результатом, змініть підхід, незалежно від того, з якою проблемою ви зіткнулися.
14. Ті, хто вважає себе невдахою, — це люди, які не розуміють, наскільки близько до успіху перебували, коли склали руки і здалися.
15. Ідеальна зовнішність нічого не значить, якщо душа розбита.
16. Зовсім не обов’язково затівати грандіозні проекти, щоб сіяти добре насіння. Навіть малі справи можуть багато значити для іншої людини.
17. Одна з найбільших радощів життя – стати частиною чогось більшого, ніж твоя власна життя і особистий досвід.
18. У стресовій ситуації, відчуваючи неможливість зібратися з силами, дуже важливо відокремити те, що сталося з вами, від того, що відбувається всередині вас.
19. Життя може бути хорошою, якщо ми вибираємо це.
20. Раніше я запитував: чому я? Чому це сталося зі мною? Але тепер я кажу: чому не зі мною?
21. Ще один день – ще одна можливість!

Твій світ з посиланням на Інтернет джерела