Дмитрівська поминальна субота: що треба знати про цей день

Дмитрівська батьківська субота – один з поминальний днів у році, коли можна вшанувати померлих рідних.

У перші дні листопада православні та католики вшановують пам’ять померлих родичів. У православних такий день називається Димитрівська субота (на честь Димитрія Солунського), в країнах ЄС – День мертвих, або Свято померлих. Цього дня прийнято не лише відвідувати цвинтарі, прикрашати могили свічками, хризантемами. Дуже важливо піти до церкви на поминальну службу. Адже тільки так ми можемо показати рідним, які на небесах, свою любов до них. І що більше живих родичів молитимуться, то більше благодаті отримає душа небіжчика. Є навіть думка, що коли небіжчик був за життя великим грішником, то полегшити його терзання можуть саме молитви за спокій його душі. Щодо поминальних обідів на могилі, то в різних країнах є різні традиції. В Італії (особливо в південній частині) досі зберігаються традиції розділяти з родичами трапезу на могилі. В нас подібні традиції діють після Великодня (люди кладуть на могилу паску, яйця, солодощі). Втім православні священики кажуть, що подібні традиції – це залишки язичницьких вірувань. Натомість православна віра каже: у могилі – лише тлінні останки, а душа небіжчика – на небесах. Відтак душа покійного живе поза матеріальним світом і чує лише духовне – слова молитви. На відміну від православних, католики не сприймають День мертвих як своєрідну жалобу. Навпаки: на їхню думку, це свято: бо душа перейшла в інший світ, у якому нема ні смутку, ні тривог. Тому католицькі священики одягають не чорні ризи, а фіолетові чи ще світліші. Натомість у православних Димитрівська поминальна субота оповита атмосферою скорботи. У п’ятницю ввечері люди приходять на особливе вечірнє богослужіння. На панахиду приносять продукти, які кладуть на столик із розп’яттям. Здебільшого це хлібобулочні вироби й цукор. Хліб – як символ Христа. Цукор – як прагнення, щоб таким же солодким було життя покійного у Царстві небеснім. Крім молитовної допомоги, у Димитрівську поминальну суботу маємо також проявляти милосердя в ім’я небіжчика. Тому часто можна побачити, як під церквою віряни роздають печиво, дають гроші жебракам, різним способом допомагають тим, хто цього потребує, – багатодітним, сиротам, неповносправним…

Історія важливої дати

Перші відомості про цю подію датуються ще XIV століттям. Існує така версія походження поминальної суботи. Після Куликовської битви князь, який вважав своїм заступником та покровителем Дмитра Солунського, закликав християн щороку вшановувати пам’ять 250 тисяч воїнів, які загинули в боях. З часом Дмитрівська батьківська субота стала загальним днем поминання. Тому православні почали згадувати в своїх молитвах не лише воїнів, але й також своїх рідних, які покинули цей світ. Відтоді в храмах традиційно проводять заупокійну літургію, після якої люди йдуть на кладовища на могили покійних родичів. Існує ще одна версія походження цієї поминальної суботи. Є думка, що українці здавна в кінці осені згадували покійних. І з приходом християнства ця традиція залишилася.

Що можна робити на Дмитрівську суботу

На Дмитрівську суботу традиційно від самого ранку йдуть до церкви. Після літургії починається заупокійна панахида – це спеціальне богослужіння. Священники зачитують Пом’яники та поминальні записки, які передають віряни. В ці дні корисно причаститися.

Як писати записку “За упокій“:

• перерахуйте в ній імена всіх тих близьких і рідних, які померли;
• зверніть увагу, що в записках можна згадувати лише тих, хто помер у православній вірі;
• але вдома за іновірців також можна молитися.

Потім обов’язково запалюється свічка. В церковній традиції свічки відіграють роль пожертви. Взагалі, свічки дозволено ставити в будь-який свічник, але на Дмитрівську суботу краще вибрати канон. Це спеціальний свічник для свічок за упокій, який має форму прямокутного столу з хрестом. Перед каноном священник здійснює панахиду. Під час богослужіння ви можете ставити свічки за всіх родичів та близьких, кого хочете згадати в молитві. Часто в церквах на батьківські суботи ставлять великий стіл для пожертв. Пожертви варто залишати лише за покликом душі. Можна класти все, крім м’ясних продуктів. Зазвичай, на столі залишають печиво, хліб, олію, борошно, крупи. Їх після богослужіння роздають бідним людям, до дитячих будинків, нужденним. Після панахиди можна піти на кладовище. Там ще раз моляться за душу родичів і близьких, яких вже немає з нами. Також запалюють свічку. А ось залишати їжу – це не християнська традиція. Тому від неї краще відмовитися. Не варто оскверняти кладовище брудними словами, курінням, алкоголем. Цього дня можна приготувати поминальний обід. Його супроводжують і закінчують молитвами. За столом зазвичай згадують гарні справи та позитивні риси характеру тих, хто помер.

Що не можна робити в Дмитрівську суботу

• Якщо поминаєте рідного на кладовищі, то категорично заборонено випивати алкоголь, влаштовувати застілля і веселитися біля могили. Це вважається великим гріхом.
• На могилі не варто залишати їжу, алкоголь, цукерки та інші предмети. Це не християнський, а язичницький звичай.
• Якщо поминаєте близького вдома, то не варто робити це в брудній і неприбраної квартирі.
• У цей день можна жертвувати в храм пісні продукти, але не можна віддавати для пожертвування м’ясо і алкоголь.

Молитва на Дмитрівську поминальну суботу

Цього дня читають молитву за всіх небіжчиків:

Упокій, Господи, душі спочилих слуг Твоїх: батьків моїх (імена), родичів моїх (імена), благодійників моїх (імена), і всіх тих, хто поклав життя своє за волю України (імена), і всіх християн, і всяку душу, яка спочила і Твоєї Милости потребує, і прости їм всі провини їхні, вільні й невільні, і подаруй їм Царство Небесне, і створи їм вічну память. Амінь.

Твій світ з посиланням на Інтернет джерела