Child free: чому люди вибирають свідому бездітність?

Розбираємося, чи дійсно тут є межа, у чому різниця між чайлдфрі і чайлдхейтерами, чому молодь відмовляється від батьківства і чому суспільство так гостро реагує на людей без дітей.

Діти – квіти нашого життя. Народження дитини – це найкраще, що може статися з жінкою. Бути мамою – це безмежне щастя.

Ці та інші фрази постійно повторюють жінкам з дитинства.

Маленькі дівчата, ще у дошкільному віці, бавляться ляльками-немовлятами та грають в гру «доньки-матері». Тож ще з такого раннього віку жінки підсвідомо готуються стати матерями, але не всі беруть це бажання з собою у доросле життя.

У дослівному перекладі child free – вільний від дітей. Інша назва – свідоме бездітництво.

Чайлд-фрі може бути як чоловік, так і жінка. Але як показує практика, у більшості випадків це жінки, адже це, в свою чергу, пов’язано з феміністичним рухом та його переконаннями.

Чайлдлесс, чайлдфрі та чайлдхейтери: у чому різниця?

Перед тим, як піти далі, важливо розібратися у поняттях. Адже не всі люди, які не мають дітей є чайлдфрі (childfree). Їх особливість – саме в усвідомленому небажанні мати власних дітей. Можливо, ви здивуєтесь, але дехто вважає себе чайлдфрі, навіть вже будучи батьками. Наприклад, вони народили у ранньому віці, а потім вирішили, що більше не хочуть нести відповідальність за появу у світі нової людини. А дехто навіть робить спеціальні операції для цього.  Є ще чайлдлесс (childless) – це люди, які не можуть мати нащадків за станом здоров’я, з медичних причин. Для багатьох людей з цієї групи народження дітей – дуже болюча тема, і, аби уникнути зайвих питань, вони удають, що є “чайлдфрі”. У таких випадках аргументи прибічників дітонародження нерідко “б’ють” по їх нервовій системі. Бо зайвий раз підкреслюють, що мрія “немовля на руках” так і залишиться мрією. Чайлдфрі – це чоловіки та жінки, які цінують ритм життя, що зараз мають, і не бажають щось змінювати. Вони можуть гарно ставитися до племінників, дітей друзів, хрещеників. Але завжди залишають можливість повернутися у ритм “самі для себе”.  Чайлдфрі не варто плутати з чайлдхейтерами (childhate). Перші обрали для себе рішення не народжувати, але вони можуть щиро радіти чужим дітям. А от чайлдхейтери – це ті, для кого сама наявність малечі є фактором роздратування, неприємною перепоною, яка пробуджує бажання бути агресивним.   

Причини чайлд-фрі

Здебільшого чайлд-фрі стають жінки через феміністичні переконання. Зокрема ті, що жінка повинна не тільки народжувати дітей, а й працювати. Вона сама має обирати, що робити зі своїм тілом. Вона хоче будувати кар’єру і бути успішною, мати рівні права з чоловіками, а не витрачати дорогоцінний час на догляд за дитиною. Бездітні не хочуть жертвувати своїм комфортним  життям задля дітей. Вони розуміють, що це принесе їм багато турбот, якими вони не хочуть займатися, вони радше житимуть у своє задоволення.Це може здатися егоїстичним, але з іншого боку, вони розуміють, що не будуть приділяти дитині достатньо уваги, і вона страждатиме від цього, тому свідомо обирають бути бездітними. Деякі відмовляються народжувати дітей через спадкові хвороби, адже не хочуть, щоб їх нащадок мучився все життя, так як це робили вони. У когось це особисті психологічні причини, зокрема страх стати прив’язаними до дитини, страх втратити близьку людину, відраза до вагітності, пологів, грудного вигодовування як фізіологічних процесів.

Діти, свобода та відповідальність

Будемо чесними, коли з’являються діти, ти вже не можеш просто вийти ввечері з дому з одним рюкзаком та повернутися через місяць після спонтанної подорожі автостопом. Інколи ти навіть піти з друзями випити кави не можеш спонтанно. Для чайлдфрі свобода належати самим собі є важливою цінністю. Вона проявляється у виборі місця проживання, роботи, кола спілкування, способів витрачати гроші. Свобода від дітей також у цьому переліку. Діти, особливо у наймолодшому віці, дуже залежать від допомоги дорослих. Організація режиму дня, сніданки, купання та чищення зубів, відвідини гуртків чи лікування застуд – все це неможливе без допомоги батьків хоча б на початковому етапі. До звичного  ритму життя доводиться вносити зміни, пов’язані з додатковою відповідальністю, яка є невід’ємною частиною батьківства, навіть якщо  дитина ростиме достатньо самостійною. Звісно, якщо є бажання, можна вибудувати зручний ритм життя всієї родини, але більшість мам погодиться, що уникнути періоду “день бабака” складно.  Концентруючись на концепції чайлдфрі, є ризик сприймати дітей як єдину перешкоду на шляху до спонтанної зміни ритму життя. З іншого боку, робота є для багатьох не менш вагомим фактором обмеження. І на каву з друзями ти не йдеш не тому, що в тебе донька чи син (з ними бабуся погодилась посидіти), а тому, що звіт з сьогодні на вчора треба доробити. Діти ж привчають бути більш відповідальним, допомагають навчитися планувати заздалегідь. Є родини, які мають насичене різноманітними активностями життя, а є ті, чий маршрут повторюється з дня на день, з року в рік. І наявність дітей не впливає на їх співвідношення. Бо свобода і відповідальність – вони, в першу чергу, про особисті якості та уміння.

Сподіваємося, тепер ця тема стала більш зрозумілішою для вас.

І закликаємо з повагою ставитися до вибору кожної людини!

Твій світ з посиланням на Інтернет джерела