Чому важливо ходити в церкуву, якщо Бог всюди?

20.10.202220.10.2022 Admin

Настали ті часи, коли ми можемо вільно ходити до храму Божого. Минув той час, коли боялися ходити на служби, хрестити дітей, приймати церковний шлюб тощо. Але якщо ти християнин, то на тобі лежить відповідальність, зокрема регулярне відвідування богослужінь. Саме про це хочеться сказати декілька слів.

Церква – це не тільки будівля з хрестом, але й віряни, які становлять Христове Тіло. Багато християн вважають себе віруючими, але не ходять до церкви. Вони впевнені в тому, що Господь Бог чує їх завжди й необхідності у відвідуванні храму немає. Один священнослужитель дав відповідь, чому так важливо ходити до церкви.Такі речі говорять ті люди, які не тільки не відвідують храм, але й моляться дуже рідко або взагалі цього не роблять. Вони звертаються до Всевишнього лише в скрутну хвилину, коли потрібна допомога. А коли все добре, навіть не згадують про щоденну молитву, а про сказати дякую за Божественну благодать й мови не йде. Для прикладу візьміть цегляну конструкцію. По одинці кожна цегла міцна, але не має особливих властивостей. А коли зібрати багато цеглин, поєднати їх, то утворюється певна синергія, яка підсилює загальний результат. Так і молитва, якщо промовляти її спільно, то збільшується дієвість кожної. За рахунок соборної молитви, кожен парафіянин відчуває присутність Бога. Під час Літургії кожна людина вимовляє своє прохання, яке відрізняється від інших та отримує на нього відповідь. Церква не забороняє молитися вдома, але для цього людина повинна повністю поринути у слова, які промовляє. Відчути силу та присутність Господа Бога. Вдома можуть бути чинники, які відволікають від молитви та заважають налаштуватися. Тому, віряни приходять до храму, щоб побути в спокої та помолитися.Господь Бог чує нас всюди. Але церква – це особливе місце. Ісус Христос називав її Дім Божий. Віряни збираються, моляться та причащаються, щоб бути єдиним цілим пов’язаним з Господом й один з одним.
Ще один приклад – це молитва «Отче наш». В ній використовується слово НАШ, тобто багатьох християн, а не однієї відокремленої людини. Якщо ж людина вимушена молитися вдома, то в цей час краще залишатися на одинці з Богом. Вона має розуміти, що також причетна до Єдиної Соборної та Апостольської Церкви.Найкращим доказом віри є відвідування храму та участь у соборній молитві.

Причини, які спонукають ходити до церкви

Боже повеління

“Шість день працюй, і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого” (Повторення Закону 5:13-14). “І уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків. Не кидаймо збору свого (тобто зібрань віруючих людей разом), як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше скільки більше ви бачите, що зближається день той” (Євр. 10:24-25).

Я збудовую церкву

Бо якщо віруючі не будуть збиратися разом, то й церкви як такої не буде. З грецької мови слово церква “еклезія” має значення: зібрання громадян, покликаних зі своїх домівок в якесь публічне місце, зібрання (a gathering of citizens called out from their homes into some public place, an assembly).Бачимо тут два головні аспекти. Перше: церква — це покликані люди. Друге: вони покликані бути або збиратися разом. Варто зауважити, що Господь кличе всіх, але не всі відкликаються на Його заклик.“А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи: Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого. І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти. Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля! Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг. А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх. І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив. Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані. Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля. І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась… Бо багато покликаних, та вибраних мало” (Євангеліє від Матвія 22:1-14). А вибрані – це ті, хто відгукується на поклик Христа та обирає бути частиною Його церкви! Тож церква — це зібрання, зустріч, життя християн разом, а не збірне поняття! Книги Нового Завіту згадують такі два поняття, як Церква та Храм. Це не взаємозамінні слова синоніми. Є різниця між Церквою та Храмом. Якщо просто, то до церкви можна піти, а храмом треба бути. Кожен окремий віруючий може і має бути храмом Духа Святого, але окремо віруючий не може бути церквою! “А з Нього все тіло (тобто церква), складене й зв’язане всяким допомічним суглобом, у міру чинности кожного окремого члена (мене у тому ж числі), чинить зріст тіла (тобто церкви) на будування самого себе любов’ю” (Еф. 4:16).

Шлях прославлення та поклоніння Богові

Сумісне прославлення Бога у церкві допомагає пройти важкі часи життя та подолати внутрішні страхи, зневіру, самотність тощо. Недарма у часи Старого Завіту на війну поперед всіх шли левіти, що співали хвалу Господу! Уявляєте себе на місці тих левітів, які перед обличчям смерті вихваляють Бога. Це допомагає дивитися лише на Господа та покладатися на Нього всім своїм серцем. Біблія вчить, що ми можемо протидіяти ділам диявола у нашому житті лише твердою вірою.“Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник диявол ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого. Противтесь йому, тверді в вірі…” (1 Петра 5:8-9). Прославлення Бога допомогає це робити, бо воно наповнює нас Святим Духом. “І не впивайтесь вином, в якому розпуста, але краще наповнюйтесь Духом, розмовляючи поміж собою псалмами, і гімнами, і піснями духовними, співаючи й граючи в серці своєму для Господа, дякуючи завжди за все Богові й Отцеві в Ім’я́ Господа нашого Ісуса Христа, корячись один одному у Христовім страху” (Ефесянам 5:18-21). Прославлення Бога змінює духовну атмосферу. Це те, що робить віруюча людина, відвідуючи церкву та маючи спільність з іншими віруючими.

Це мене збудовує

Як би нам не хотілося, але Бог дуже часто говорить до нас через інших людей. У церкві лунає Слово Боже, яке не я обираю для себе. Коли ми обираємо слухати тільки те, що хочемо, це не сприяє здоровому розвитку нашої особистості. Бо час від часу нам потрібно чути не лише підбадьорення, але й застереження. “Настане, бо час, коли здорової науки не будуть триматись, але за своїми пожадливостями виберуть собі вчителі́в, щоб вони їхні ву́ха вле́щували” (2 Тимофія 4:3).Але дехто саме цей пункт використовує як виправдання для себе не ходити до церкви, кажучи: “У церкві лише лицеміри, які думають тільки про своє”. Але Христос сказав своїм учням про фарисеїв, які видали Його на смерть, такі слова: “Тож усе, що вони (фарисеї, лицеміри) скажуть вам, – робіть і виконуйте; та за вчинками їхніми не робіть, бо говорять вони — та не роблять того!” (Євангеліє від Матвія 23:3). Якщо у церкві кажуть правильні речі, але не виконують їх, то хіба це може бути нашим виправдання перед Богом, що через це ми не слухали та й самі не виконували правильних речей?

Це мене “обрізає”, впокорює

Кажуть, що родину не обирають. Звісно, церкву вибирати можна. Але не можна обирати людей, яких Бог приводить до церкви. А до церкви приходять різни люди. Тому я маю вчитися взаємовідносинам, а не бігти в іншу церкву, якщо мене хтось раптом образив. Конфлікти треба вчитись вирішувати, тому що до миру покликав нас Господь. Слово Боже надає нам всі необхідні для того настанови. У церкві я вчуся просити пробачення та прощати інших!
“Петро приступив тоді та запитався Його: Господи, скільки разів брат мій може згрішити проти мене, а я маю прощати йому? Чи до семи раз? Ісус промовляє до нього: Не кажу тобі до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи! … Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли кожен із вас не простить своєму братові з серця свого їхніх прогріхів” (Євангеліє від Матвія 18:21-36).

Це місце мого служіння

Моє перебування у церкві вчить та підбадьорює мене на служіння. Церква — це краще місце, де людина може навчитися служити іншому. Дяка Богу, що сьогодні кожна людина може мати вільний доступ до Слова Божого для свого духовного збудування, навіть не виходячи з дому. Але помісна церква — це не тільки місце зручне за географічною ознакою, а місце, де кожний член тіла Христова, тобто Церкви, виконує Боже покликання на служіння! “Бо як в однім тілі маємо багато членів, а всі члени мають не однакове діяння, так багато нас є одне тіло в Христі, а зосібна ми один о́дному члени. І ми маємо різні дари, згідно з благодаттю, даною нам…” (Рим. 12:4-6). “Служіть один одному, кожен тим даром, якого отримав, як доморядники всілякої Божої благодаті” (1 Петра 4:8-10) Звісно, люди допомагають один одному і поза церквою, але сама сутність церкви — це служіння тим, хто цього потребує. Церква вчить служити один одному молитвою, словом та ділом. “Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закону Христового” (Гал. 6:2).

Мене це дисциплінує та є проявом мого посвячення

Раніше я вважав, що віруючими стають люди немічні, кого життя загнало у глухий кут. Це для слабких та хворих, хто вже не може впоратися з труднощами життя. Зараз розумію, що помилявся. Тому що жити справжнім християнським життям, може тільки сильна духом людина. Такими робить нас Господь. Світовий тренд — бути вільним робити те, що хочеться. Ніяких обмежень! Як засвідчила мені колись одна дівчина: “А я вклоняюся сатані. Бо якось він прийшов до мене та сказав: “Зі мною ти можеш робити все, що заманеться”! Але найбільше мене здивував той факт, що вона поводила себе дуже чемно та адекватно. Люди не люблять обмежень. “Людський рай” – мати та робити все, що заманеться. Віруючі не в тренді, бо обмежують себе та ще й інших вчать. “Усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, – будуть переслідувані. А люди лихі та дурисвіти матимуть успіх у злому, зводячи й зведені бувши” (2 Тим. 3:12-13). Світ з цього сміється, а мені це допомогає перемогти та уникати спокус! Бо краще володіти собою, ніж бути невільником своїх пожадливостей. “…хто ж панує над собою самим, ліпший від завойовника міста” (Приповісті 16:32).

Допомагає мені пам’ятати головне у житті

Нагадує в чому сенс всього. Цар Соломон, що був славетний своєю мудрістю, зробив наступний висновок зі своїх роздумів над сенсом життя: “Підсумок усього почутого: Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині! Бо Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне, чи добре воно, чи лихе! (Екклезіаст 12:13,14).Повсякденні турботи самі знайдуть нас та нагадають про себе, та якщо не знайдемо часу для Бога та духовного життя, то й мати того не будемо. Це питання пріоритетів. Чи дуже піклується за своє духовне життя той, хто не ходить до церкви? На жаль, як правило, ні! Тож має те, що має. А маємо те, на що витрачаємо свій час. Щотижневе ходження до церкви допомагає не пірнути у марноту життя та триматися того, що має справжні цінності. Любити Бога та людей, шукати перш за все Царства Божого, як наставляв Ісус Христос. “Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось? Бож усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться“ (Євангеліє від Матвія 6:31-33). Час у церкві — це час моєї переоцінки. Час подумати, побути з Богом. Випробувати себе, чи маю я віру, чи десь загубився?

Я буваю в спільності з добрими людьми

Як кажуть: “З ким поведешся, від того і наберешся”. Біблія каже про це так: “Не дайте себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї!” (1 до Коринтян 15:33). Спілкування з віруючими людьми не тільки допомагає уникнути самотності, тим хто іноді її відчуває, але їхній особистий приклад та свідчення навчає та передає практичний досвід християнського життя. Звісно, церква — це ще не рай на землі. Тут можна натрапити на різних людей. Але церква лікує та готує людей до цього раю. А про Царство Небесне Ісус сказав так: “Царство Боже не прийде помітно, і не скажуть: Ось тут, або: Там. Бо Боже Царство всередині вас!” (Євангеліє від Луки 17:21). Апостол Павло додає: “Бо Царство Боже не пожива й питво, але праведність, і мир, і радість у Дусі Святім” (Римлян 14:17). “Тож, якщо хтось з людей поцупив твоє Царство Небесне, що в тобі має бути, навіть в церкві, то не невеликою виявилася твоя віра!

Це місце мого служіння

“Бо як в однім тілі маємо багато членів, а всі члени мають не однакове діяння, так багато нас є одне тіло в Христі, а зосібна ми один о́дному члени. І ми маємо різні дари, згідно з благодаттю, даною нам…” (Рим. 12:4-6). “Служіть один одному, кожен тим даром, якого отримав, як доморядники всілякої Божої благодаті” (1 Петра 4:8-10)

Звісно, люди допомагають один одному і поза церквою, але сама сутність церкви — це служіння тим, хто цього потребує. Церква вчить служити один одному молитвою, словом та ділом. “Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закону Христового” (Гал. 6:2).

Мене це дисциплінує та є проявом мого посвячення

Люди не люблять обмежень. “Людський рай” – мати та робити все, що заманеться. Віруючі не в тренді, бо обмежують себе та ще й інших вчать.

“Усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, – будуть переслідувані. А люди лихі та дурисвіти матимуть успіх у злому, зводячи й зведені бувши” (2 Тим. 3:12-13). Світ з цього сміється, а мені це допомогає перемогти та уникати спокус! Бо краще володіти собою, ніж бути невільником своїх пожадливостей. “…хто ж панує над собою самим, ліпший від завойовника міста” (Приповісті 16:32).

Допомагає мені пам’ятати головне у житті

Повсякденні турботи самі знайдуть нас та нагадають про себе, та якщо не знайдемо часу для Бога та духовного життя, то й мати того не будемо. Це питання пріоритетів. Чи дуже піклується за своє духовне життя той, хто не ходить до церкви? На жаль, як правило, ні! Тож має те, що має. А маємо те, на що витрачаємо свій час.

Щотижневе ходження до церкви допомагає не пірнути у марноту життя та триматися того, що має справжні цінності. Любити Бога та людей, шукати перш за все Царства Божого, як наставляв Ісус Христос. “Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось? Бож усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться“ (Євангеліє від Матвія 6:31-33). Час у церкві — це час моєї переоцінки. Час подумати, побути з Богом. Випробувати себе, чи маю я віру, чи десь загубився?

Я буваю в спільності з добрими людьми

Молімося, друзі! Це важливо, молитва й сталь ломить!

Твій світ з посиланням на Інтернет джерела