“Справа в тому, що у мене немає дому…” Як пережити втрату рідного гніздечка?
Коли перший страх за життя відступає, приходить розуміння безповоротності матеріальних втрат – оселі, одягу, побутових речей, всього того, що ще нещодавно робило життя комфортним.
Як людина переживає та приймає втрату?
Психіка людини має декілька стадій переживань події, що травмує:
- Травматичний стрес – від моменту, коли це сталося, до 2 діб.
- Гостра реакція на стрес – приблизно до одного місяця.
- Посттравматичний стресовий розлад(ПТСР)– від місяця і більше. Зазвичай, проявляється через пів року від трагічного моменту.
“Усі ці стадії пов’язані з фізіологічними процесами – сном, харчуванням, фізактивністю. Можуть розвинутися безсоння, розлади харчування, послаблення імунітету, синдром хронічної втоми. Також є психологічні наслідки – депресії, тривожні розлади, затримані реакції, які призводять до ПТСР”, – кажуть психологи. Ці прояви можуть бути не у всіх. Адже залежать від рівня ураження конкретної людини та механізмів, які допомагають їй пережити горе.
Як прийняти втрату дому й відпустити все матеріальне?
Втратили щось неживе, але значуще. Наприклад, квартиру в якій росли, або ж збудований власним руками дім, не важливо. Найгірше, що можна сказати такій людині: ну, це ж всього лишень житло, чого, мовляв, побиватися? А в багатьох людей дім — це ціле життя, це дуже важлива сторінка для них. Люди, що втратили дім через війну теж мають право горювати. — Дім — це не адреса, це те місце, яке ви створили, і якщо у вас просто руки опускаються від того, що ви втратили свою домівку, це теж пустота. Критично мати якесь тимчасове житло і в цьому тимчасовому житлі творити свій куточок. Почніть відновлювати свій дім з одного квадратного метра. Дім — це сакральна річ, там ваші ритуали, це єдине місце, де ви можете спокійно ходити голяка й вас не засудять.
Легше пережити втрату майна можна, усвідомивши наступне:
- У мене немає дому, але я і мої рідні живі. Живі – отже, все решта теж буде. Цю думку варто повторювати собі як мантру, бо життя – найголовніша цінність.
- У мене немає дому, але поряд є люди, важливі для мене. Це означає, що є спілкування, є стосунки – головні речі, які складають емоційний зміст життя. І саме у взаємодії, спілкуванні, контакті з іншими можна черпати енергію і сили.
- У мене немає дому, але я можу мріяти, будувати плани, визначати ближню і далеку перспективу. Це означає, мати точку відліку “тут і тепер”, дивитися вперед і не озиратися назад. Тому що є речі й події, які неможливо змінити і неможливо повернути назад. Однак можна фокусувати увагу на тому, що вдалося зберегти і що можна зробити сьогодні та у майбутньому.
Як підтримати людину, яка втратила дім?
Зазвичай, такі люди не потребують розмови в момент переживання горя. Їм потрібна фізична стабілізація. Ковдра, теплий чай, обійми.
Заборонені фрази-розрадники:
- “Все буде добре!”
- “Це все скоро закінчиться!”
- “Зате ніхто не помер”.
Замініть їх на:
- “Чим я можу тобі допомогти?”
- “Яка допомога тобі потрібна?”
- “Можливо, хочеш поділитися значущими спогадами про цей будинок. Розкажи мені, як там було?”
- “Я дуже хочу тебе зрозуміти. Розкажи мені про цей будинок. Чому він для тебе настільки важливий?”
Дайте можливість людині проговорити свої переживання. Будьте поруч, тримайте її за руку, обіймайте, приносьте водичку або чай.
Якщо людина не готова згадувати будинок чи дивитися на фото, зроблені там, скажіть: “Я розумію, що ти не хочеш це бачити. Коли ти будеш готова/готовий, я буду поруч, і ми разом переглянемо світлини. Ти не будеш на самоті у цей момент”.
Твій світ з посиланням на Інтернет джерела