Я, Лановенко Олег Олександрович, 22.04.85 року народження, перебуваючи в сел. Микуличин, Івано-Франківської обл., у відрядженні і ось що зі мною сталося.
Я, Лановенко Олег Олександрович, 22.04.85 року народження, перебуваючи в сел. Микуличин, Івано-Франківської обл., у відрядженні , 27.06.24 р. вирішив відвідати свою родину та відпочити з ними 4 дні в с.м.т. Солотвино, Закарпатської обл. (куди вони теж відправились на відпочинок).
Через додаток БлаБлаКар, знайшов попутний автомобіль Форд, який рухався за даним маршрутом. З водієм Михайлом ми почали подорож приблизно о 18.30 з с. Микуличин ( з нами в автомобілі був ще один пасажир).
Доїхавши до пункту пропуску в с. Ділове приблизно о 20.00 (до цього проїхавши 3 пункти пропускного контролю, показавши всі наявні документи, які вимагає законодавство – до мене та моїх документів не було жодних претензій) нас зупинили, підійшли працівники прикордонної служби, попросили надати документи, я їм надав всі документи згідно законодавства (паспорт, військово обліковий документ, витяг з реєстру про оновлення даних), вони запитали мету візиту – я сказав, що їду до родини на 3 дні на відпочинок в сел. Солотвино. В них закрались якісь сумніви і попросили мене пройти з ними у вагончик для огляду особистих речей ( що я і зробив без супротиву), там оглянули всі мої речі і не було жодних претензій, склав свої речі і запитав чи можу рухатись далі, мені відповіли – ні. Працівники прикордонної служби сказали що для продовження подорожі потрібна спец.перепустка. Я запитав де її отримати, випишіть її і я продовжу подорож, на що мені відповіли – приїде наш автомобіль і завезе вас туди, де її випишуть, я їм кажу якщо мене затримано – нехай поліцейський ( який знаходився на пункті пропуску) згідно законодавства складе протокол про моє адмін.затримання, на що мені відповіли – вас туди завезуть і там все складуть.
Через хвилин 10 під’їхав бус, з якого вийшли 4-5 людей у камуфляжній формі без розпізнавальних знаків, які підійшли до мене ( не представились, не показали жодних документів) почали запрошувати до свого автомобіля, я сказав що з ними не поїду, попросив супроводити мене на автомілі Форд до потрібного місця, я сів у автомобіль Форд. Ще раз пропонував їм перевірити мої документи, показуючи їх. Або якщо вони мене затримують, то просив скласти адмін протокол про моє затримання. Вони відмовлялися складати протокол і далі наполегливо просили вийти і їхати в їхньому автомобілі – на що я відмовлявся, потім один з них крикнув “Харе з ним балуватися/гратися/…” а інший задув в обличчя газовим чи перцевим балончиком, на що я почав повторювати ” Хлопці що ви робите? Я вам документи надав, речі для огляду дав – так не можна” Вони все одно продовжували силоміць витягувати мене з автомобіля, в цій суматосі звучали фрази “Тягни його”, “Та я не можу, у мене хворе коліно”, ” Тягни його за ноги”. Вони витягли мене з автомобіля, кинули на асфальт ( придавивши голову чи то коліном, чи то ступнею), продовжуючи бити, зв’язали руки, ще раз використали газовий(перцевий) балончик та закинули в бус ( в цей час я вдарився головою об кріплення сидіння), потім залізли в буса, тримаючи мене руками і ногами чи тільки ногами – повезли мене в невідомому напрямку. Приїхавши до якоїсь будівлі, витягли з буса почали затягувати в будівлю, в цей час невідома особа високого зросту в камуфляжній формі нанесла мені два удари по обличчю з лівої сторони, після чого я частково втратив свідомість. Опинившись в кабінеті на стільці, прийшовши до тями, я попросив розв’язати мені руки та надати першу медичну допомогу, так як з обличчя тікла кров, дуже боліла нога, я задихався та частково втрачав свідомість. Також я попросив надати мені правову допомогу, на що мені сказали, що десь когось повідомили, і далі складали протоколи та постанови про моє затримання, потім провели повторний досмотр моїх речей, під час якого були вилучені документи, кошти та інші особисті речі ( згідно протоколу вилучення). В цей час прибула медична допомога, надала мені першу медичну допомогу та заявила про те, що мене негайно потрібно доставити до лікарні, на що працівники прикордонної служби почали заперечувати (казали що я прикидаюсь хворим і що у мене нічого не болить) і далі продовжували складати документи про моє затримання. Невідомі мені особи, з наголо вибритою головою, та особою яка нанесла мені удари по обличчю вчиняли на мене тиск і казали: якщо я хочу швидко потрапити до лікарні я маю швидко все підписати, на що я ( розуміючи те, що в протоколах неправдива інформація) попросив долучити до протоколів моє письмове пояснення. Для написання пояснення мені знадобилося досить багато часу (одне око вже не бачило, інше пливло, частково втрачав свідомість, нога сильно боліла), в цей час працівники прикордонної служби продовжували морально тиснути ( підвищуючи голос), якщо я можу так довго писати пояснення – значить у мене нічого не болить. Підписавши всі протоколи на мене надягли кайданки та на власному автомобілі прикордонної служби доставили до Рахівської районної лікарні, де мене було госпіталізовано з діагнозом: струс головного мозку [ЗЧМТ струс головного мозку з цефалгічним синдромом]. Забій очного яблука та тканин очної ямки [контузія середнього ступеня лівого ока, легкого ступеня правого ока]. Відкрита рана інших ділянок голови [гематома шкіри лівої повіки]. Гострий атопічний кон’юнктивіт [вторинний алергічно-травматичний блефарокон’юнктивіт]. Забій грудної клітки. Забій стегна [лівого]. Забій плеча та плечового поясу [зліва]. Поверхнева травма інших частин голови, садно. Жодних копій протоколів про моє адміністративне затримання та мої «видумані» адмін.порушення мені надано не було.
Знаходився під охороною до 28.06.24 в Рахівській районній лікарні.
28.07.2024 о 14.00 прийшли працівники прикордонної служби, повернули мені особисті речі та звільнили мене з-під охорони. ( коли працівник прикордонної служби виходив з палати сказав щоб я навіть не думав продовжувати просувати свої заяви про викрадення та побиття в міліції). Після звільнення з-під варти мені не було надано копії протоколу про моє адмін.затримання. Копії про мої «видумані» адмін.порушення не надали, лише дали можливість сфотографувати.
(С) Oleg Lanovenko