Синдром відкладеного життя під час війни. Як почати жити?
Сьогодні багато хто з українців відчувають ніби життя зупинилося того страшного 24 лютого. Вони перестали усвідомлювати себе в реальності, частіше думають про те, як складеться життя в майбутньому і насолоджуються цими уявленнями. Люди, які планують жити лише після війни, мають синдром відкладеного життя, вони постійно переживають через минуле чи майбутнє і не можуть жити тут і зараз.
Що таке синдром відкладеного життя?
Синдром відкладеного життя (або невроз відкладеного життя) — це звичка жити “потім”. Людина думає, що колись у її житті настане ідеальний момент, щоб почати жити так, як вона цього хоче. Варто лише потерпіти та дочекатися його. Однак така психологічна установка лише відбирає цінний час і не призводить до жодних позитивних результатів. Ми живемо зараз і рахуємо дні в очікуванні перемоги, повернення додому чи певного переломного моменту, після якого нарешті почнеться або повернеться справжнє життя. Синдром відкладеного життя — це особлива форма сприйняття дійсності, перебувати в якій виснажливо для нашої нервової системи.
Як він може проявлятися?
Ви живете в майбутньому. Подумки ви в очікуванні перемоги, повернення додому, закінчення волонтерства і пошуку нової роботи і не помічаєте, чим наповнені ваші дні та як вони минають. Ви відчуваєте, що чогось не вистачає для того, щоб зробити крок. Це може проявлятися і в дрібницях, і в досить серйозних речах. Наприклад, було б добре знайти друзів у новому місті, розпочати навчання чи зробити нову зачіску, та зараз не до того, все одно тут усе тимчасове. Ви в очікуванні слушного моменту. Можливо, ви помічаєте, що періодично відкладаєте справи, тому що слушний момент ще не настав. Наприклад, Оля Руднєва зізнавалася, що хотіла нову білу сукню Zara, але купить її після закінчення війни. Відкладання чи навіть заборона собі насолоджуватися приємними моментами, квітами, заходом сонця, книжками, манікюром, кавою на терасі. Спостерігання за життям інших ніби збоку. Якщо ви не в рідному місті й відчуваєте себе глядачем, що ніби дивиться фільм, у якому в місцевих жителів продовжується нормальне життя. Ви не асимілюєтесь і не стаєте частиною цього міста, тому що ваше життя відновиться, коли ви повернетеся додому.
Як подолати синдром відкладеного життя?
Постаратися прийняти ситуацію, яка склалася, і бути чесними із собою
Саме “прийняття” закономірно йде в ланцюжку переживання горя після шоку, заперечення, агресії, смутку. Це складно, але боротися з тим, на що ми не можемо вплинути, – безрезультатно. Дайте собі час на усвідомлення того, що попереднє життя повною мірою не повернеться після війни. Треба налаштовувати себе на прийняття нової реальності та адаптацію до неї.
Іти маленькими кроками
Після життєвого застою можна спробувати розпочати планувати поступово. Для початку – побутові справи: прибирання, ревізію шаф, складання меню для сімейних обідів. Процес планування допоможе відволіктися, а виконання цих завдань поступово повертатиме у звичний ритм життя. Після реалізованих планів важливо не забувати хвалити себе. Виконавши першочергові дрібні завдання, можна переходити до глобальніших планів. Наприклад, до здобуття нових навичок, продовження навчання, розвитку у своєму хобі.
Не замикатися і дозволити собі мріяти
Якщо тривога та страх беруть гору, не варто тримати переживання у собі. Своїми думками можна поділитись із близькими. Це допоможе легко пережити кризовий момент. Важливо дозволити собі мріяти і будувати далекосяжні плани. Це дає надію на майбутнє та налаштовує на позитивний лад.
Обмежити потік інформації та повернути фізичну активність
Важливо дозувати час перегляду новин. Не перевірені джерела слід відкинути зовсім, оскільки вони можуть лише посилити ступінь тривожності. Будь-яка фізична дія допоможе знизити емоційне навантаження, тому важливо залишати час і налаштувати себе на зарядку, прогулянку, пробіжку або заняття спортом.