БАЙДУЖІСТЬ
Київ … 800 тіл полеглих лише в одному моргу…
Розповідь дядька, який приїхав за племінником… Люди заходять на впізнання , мліють одразу, крик, плачі несамовиті…
Коли щодня в наших містах, селищах відбуваються похорони , півкраїни шикує …
За допомогу військовим майже забуто…
Із слів волонтерів , підтримка від людей впала істотно…
Що це? – То банальне звикання , то природа людини така, пристосовуватися до всього… Навіть до війни, в якій безжально проливаються щодня тисячі рік крові…
Але разом із звиканням приходить байдужість..
Нам в жодному разі не можна допустити байдужості до війни, та самообману, що все вже добре…
Добре буде лише тоді, коли ми переможемо, і зможемо вже виплакати біль втрат …
А зараз хтось готується до свят , а хтось до похорону
Не забуваємо , будь ласка, що лінію між тими двома паралелями тримають – наші сини, які не дають , їй обірватися …
Бо тоді вже до похорону мала б готуватися вся країна…