До нас прийшла війна.
Господи Ісусе, рік назад ми прокинулися посеред ночі від страшних і гучних вибухів. Рік назад нас огорнули паніка, розгубленість і страх. Війна… До нас прийшла війна.
Я пригадую ті перші хвилини, години, дні… Хтось вивозив дітей, хтось рятувався сам, а хтось не знав що робити. Але тоді, рік назад, ми всі стояли на колінах і ревно молилися. Ми всі молилися… І Ти нам допомагав. Ти давав нам силу. Ти давав нам віру. Ти допоміг нам не зламатися і вистояти!
Хтось узяв до рук зброю, і ризикуючи своїм життям, пішов захищати країну, хтось допомагав біженцям, хтось військовим, хтось ліпив вареники, а хтось в’язав шкарпетки…
А хтось неустанно молився… Дома, у храмі, в підвалі, в дорозі…
І Ти завжди був з нами, Ти був посеред нас! Так, ми робили помилки, ми не могли впоратися з болем, з відчаєм, з ненавистю… Смерть і розруха… Але ми завжди вірили, що Ти не покинув нас.
Вже рік минув… Україна не здалася. Україна бореться. І ми далі віримо, що Ти з нами, Господи, і перемога вже зовсім близько.
Наша земля вмивається кривавими сльозами, але ми обов’язково вистоїмо і сонце України обов’язково зійде, бо з нами Ти, Господи. Змилуйся над нами, Господи. Змилуйся над Україною, Господи.
Прости нас, бо може втомились… Прости нас, бо може вже сили нема помагати… А може почали потроху звикати… Прости, що молитва до Тебе ослабла… Що стало нам, Господи, інколи складно…
Прости нас! Прости і дай знову наснаги, скріпи нас у вірі – країна на вагах!
Ісусе, подай свою поміч, відкрий шлях до миру, прийми всі молитви до Тебе в офіру.
Спини ту навалу, подай їм прозріння, вклади в серця їхні любов і сумління. Відкрий їхні очі, дай їм покаяння і хай буде тихим від нині світання. І хай буде мирним, Ісусе, світання