Переселення душ після смерті: що таке реінкарнація?
Питання про життя і смерть, а також існування загробного світу хвилюють вже десятки поколінь людей. Чи існує душа і продовжить вона свій шлях після земної смерті? А може, вона залишиться тут проживати нову, іншу життя?
Звідки походить вчення про реінкарнацію?
На думку істориків і науковців, вірування в безсмертя людської душі зародилося серед мешканців стародавнього міста Вавилона, заснованого у другій половині третього тисячоліття до н. е. Тема безсмертя «привертала особливу увагу вавилонських богословів»,— написав Морріс Ястров у своїй книжці «Релігія Вавилонії та Ассирії» (англ.). Він пояснює, що вавилоняни «вважали смерть переходом до іншого життя… Людина не здатна уявити, що може бути назавжди позбавлена свідомості, і це, без сумніву, лежить в основі примітивної теорії про вічність буття». Вчення про переселення і перевтілення душі, яке зародилось у Вавилоні, поширилося на інших частинах стародавнього світу. Індійські філософи створили складне вчення про карму, згідно з яким від вчинків людини залежить, яке тіло вона отримає в наступному житті. Видатні грецькі філософи також перейняли і популяризували теорію реінкарнації.У наші часи в західному світі відбувся сплеск цікавості до реінкарнації. Знаменитості та молодь почали захоплюватися східними релігіями і традиціями. Сьогодні існує безліч книжок і сайтів, які обговорюють значення уявних спогадів з минулого життя. У багатьох країнах чимраз більшої популярності набуває так звана терапія минулих життів. Вона полягає у використанні гіпнозу для дослідження «минулих життів» людини з метою виявити причини її теперішніх фізичних і психологічних проблем.
Наукові факти про реінкарнацію
Зазвичай наукове підтвердження для містичних та релігійних явищ і законів важко визначити. Вчені давно проводять дослідження в цій області, тому що якщо переселення душ відбувається, то повинні залишитися які-небудь ознаки минулого життя. До того ж, якщо люди можуть пам’ятати свої минулі втілення, то вони зможуть збільшити життєвий досвід всього людства. Американський психотерапевт Стівенсон довгий час вивчав випадки реінкарнації, залучаючи до своєї роботи іменитих екстрасенсів, чиї здібності пояснювалися знаннями з минулих життів. Разом вони виявили три об’єктивні ознаки переселення душі:
- Здатність до чужої мови, найчастіше древньому (набагато вище здібностей звичайних людей);
- Наявність вроджених міток (рідних плям, дефектів).Деякі люди підтверджували їх виникнення історіями з минулого: наприклад, поранення могли залишити свій слід у вигляді родимих плям.
- Історичне підтвердження (частіше згадуються дитиною до п’яти років). Проте в даному дослідженні не враховуються відомі історичні події. Істинним вважається ті факти, які можна довести тільки протягом тривалих досліджень недоступних громадськості файлів.
- Наявність схожості з людиною з минулого. При зборі доказової бази про реінкарнацію, звертають увагу на наявність у людей загальних захворювань (алергії, схильності) і психологічних особливостей (фобії, здібності, таланти).
Відомий випадок, коли Стівенсон за формою рідної плями на голові хлопчика і розповіді про його смерть в минулому житті від сокири, зумів знайти сім’ю, в якій загинула дитина таким чином. Як пізніше з’ясувалося за судово-медичними документами, рани загиблого малюка збіглися з плямою спостережуваного хлопчика.
Як відбувається реінкарнація?
Душа людини має дві форми:
- Грубе тіло. Це матеріальне тіло, в якому людина живе на землі. Після смерті душа покидає грубу оболонку.
- Тонке тіло. У тонкій матерії душа перебуває у відрізку між смертю і новим народженням. Вона володіє здатністю мислити і бажати, а тому в цей період вона сама може визначити подальше втілення.
Перед душею стоїть вибір із понад 8 млн форм життя, але тільки одного разу побувавши людиною, вона вже не може вибрати ступені тваринного і рослинного світу. Буддисти вважають, що до такого усвідомленого вибору того, «ким я буду в наступному житті?» треба йти на протязі тисячі років, постійно практикуючись і виконуючи медитації. І тільки спромігшись прийти до внутрішнього осмислення життя, людина здатна перервати кругообіг своїх страждань і вибрати найкращий варіант для реінкарнації.
Що Біблія говорить про реінкарнацію?
Поняття реінкарнації не знаходить жодного підтвердження в Біблії, яка чітко говорить, що ми одного разу помремо, а потім постанемо перед судом (Євреям 9:27). У Біблії ніде не згадується, що люди можуть отримати другий шанс у житті чи ж повернутися в подобі інших людей або тварин. Ісус сказав злочинцеві на хресті: «Ти будеш зо Мною сьогодні в раю!» (Луки 23:43), а не: «В тебе буде ще один шанс прожити життя на цій землі». В Євангелії від Матвія 25:46 конкретно сказано, що віруючі підуть на вічне життя, а невіруючі – на вічне покарання. Віра у перевтілення була поширена протягом тисяч років, проте ніколи не була прийнята християнами чи послідовниками юдаїзму, тому що вона суперечить Святому Письму. Один текст, який використовується як доказ на користь реінкарнації, записаний у Матвія 17:10-12 – у ньому Івана Хрестителя пов’язують із Іллею. Проте там не сказано, що Іван Хреститель був перевтіленим Іллею, а що він виконав би пророцтво про прихід Іллі, якби народ повірив його словам і прийняв Ісуса як Месію (Матвія 17:12). Люди запитали Івана Хрестителя, чи він був Іллею, на що той відповів негативно (Івана 1:21). Віра в реінкарнацію має давнє походження та займає провідне місце в більшості індійських релігійних традицій, таких як індуїзм, сикхізм і джайнізм. Багато сучасних язичників також вірять у реінкарнацію, як і деякі рухи нью-ейдж, разом із послідовниками спіритизму. Проте для християнина не може бути жодних сумнівів у тому, що віра в реінкарнацію не відповідає Біблії та має бути відкинута як хибна.
Головна відмінність християнства
Християнство визнає лише одне життя, після якої ми повертаємось у світ духовний, де ми маємо дві дороги – або рай, або пекло. Веди і буддизм вважають, що це життя, це втілення, не є єдиним. Що наша душа здатна у різних тілах. Крім цього визнається кармічний закон, згідно з яким ми несемо відповідальність за всі наші дії та думки. Причому, що дуже важливо, не лише у цьому житті, а й у наступних.