І щоразу почувала себе після всього погано…
Колись, якщо я бачила агресивну людину, яка намагалася викрити мене в чомусь, напасти, знецінити, я кидалася в битву. Воювала за справедливість. Доводила, наводила аргументи, горланила до здорового глузду.
І щоразу почувала себе після всього погано. Не було задоволення. Ну, надавала я як слід, ну захистила себе агресивно, ну виступила з правдою своєю? І що? Енергії вилито море, а картина світу не змінилася. Не стала ні кращою, ні гіршою. Результат моїх дій – нуль. Тому я взяла за правило – не зв’язуватися. Нападають – я розвертаюсь і йду. Не вступаю “в бій”. З агресорами мені не по дорозі, з людьми, які грубо порушують кордони теж. Цінності у нас різні і спілкуватися нам нема про що. У соцмережах – блок, у реальному житті – подалі, та геть.
⠀Я змінила базову реакцію “бий” на базову реакцію “біжи”. І суттєво виграла.
Багато людей вважали, що уникнення конфлікту і відмова видати порцію гівна у відповідь на отримане – ознака слабкості, типу не захищаю себе, жах, фу.
Це хибна думка.
Уникнення конфлікту з тими, хто не при розумі – відмінна турбота про себе. Не завжди вдається уникнути, але якщо вдається, то залишаєшся чистим, не забрудненим у нечистотах, і з енергією, яку можна скерувати на приємне спілкування.
⠀Такі справи…