Я прOклену до сьOмого кOліна
Я проклену до сьомого коліна
тебе і всіх нащадків мракобісся.
Відтак, то знай, що і твоя дитина
цей хрест тягнути буде, отже, бійся!
Страшної кари бійся кожну мить.
Лягаєш спати – бійся, що не встанеш.
А встав – то бійся дихати і жить.
А вийдеш з хати – бійся перехожих.
Минай садок дитячий і тремти!
Минай під’їзд, минай будинок кожен
і бійся так, щоб зводило кістки!
Не спи ночами, вий як вовкулака!
Чекай на вирок – Божий без жалю.
Коли на очі трапиться гілляка,
шукай із жахом зсукану петлю.
І бійся смерті, знаючи, що далі
тебе чекають в пеклі в казані,
який бомблять не легше Азовсталі.
Та тільки значно, значно більше днів!
Я проклену до сьомого… а зрешті –
до сімтдесятого! Аби твої гнилі
(й без того вже) навіки зникли рештки.
В такій же проклятій, як твій народ, землі.
Ірина Рубець