Життя в умовах війни. Як поводити себе з бійцем?

Майже в кожного з нас сьогодні є рідні та близькі, що захищають нашу країну зі зброєю в руках. Ми пишемо їм повідомлення, щоб підбадьорити та підтримати, проте чи завжди правильно розуміємо, як це зробити?

Як спілкуватися з близькою людиною, яка перебуває в зоні бойових дій

Що потрібно робити:

• за можливості обмежте себе від потоку негативних новин, це допоможе вам зберегти позитив у спілкуванні;
• налаштуйте себе на те, що ви завжди зможете вийти на зв’язок, можливо не так часто, як вам би хотілося, але у вас буде така можливість і це велике щастя;
• червоною лінією спілкування має стати ваше прагнення дати зрозуміти бійцеві, що його чекають вдома, що він потрібен своїй родині;
• постарайтеся правильно, з урахуванням обставин, сприймати нецензурні слова в розмові. Але відповідайте спокійно, з розумінням і участю.

Що НЕ потрібно робити:

• ви не повинні розповідати про свої переживання, страхи й тривоги, постарайтеся утриматися від сліз, тим паче – від істерик;
• забороніть собі ображатися на можливі грубість й роздратування. Сприймайте емоційні перепади з розумінням, що ваш боєць перебуває в ситуації, де бачить реальну картину іншого життя;
• уважно і спокійно вислуховуйте його розповіді про загиблих і важкопоранених побратимів, дайте йому можливість елементарно виговоритися, полегшивши тим самим свій стан;
• якщо на зв’язок підключаєте дитину, попросіть її перед цим намалювати який-небудь позитивний малюнок. Налаштуйте дитину на спокійне спілкування. Іншими словами, вона не повинна плакати і рвати душу батькові. Тут багато залежить від матері (бабусі, сестри), оскільки діти часто копіюють поведінку своїх близьких.

Про що говорити по телефону з військовим, який зараз у “гарячій точці”?

Треба розповідати про хороші новини. Це важливо з двох причин — військовослужбовець, в принципі, не має права багато розказувати, і просто не зможе переказати, що відбувається. А, по-друге, він хоче слухати. І в цій розмові має бути якомога менше схлипувань, бо це крає серце. Плач — не інформативний. Він просто передає, що цій людині погано. А я, як військовослужбовець, який далеко, нічим допомогти не можу. Це просто нестерпно боляче. Я не кажу, що слід повністю уникати поганих новин абощо, але плач не має бути основним повідомленням.Позитивні новини, це будь-що, відбувається не під обстрілами. Так, є клопоти різні, складності тощо. Йому цікаво й корисно знати, як розвивається світ поза фронтом. Буквально, народилася дитина, розцвіли дерева тощо. Військовий просто хоче знати, що з близькими людьми все гаразд, що вони в безпеці й чекають його.

Як спілкуватися з військовим з інвалідністю

• Не змінюйтеся і спілкуйтеся з ним так само, як і з людиною без інвалідності. Є винятки, наприклад, баротравма (контузія), коли людина погано чує і просить говорити голосніше.
• Під забороною будь-яка жалість. «Цих людей називають людьми з інвалідністю. Не інвалід, не каліка, не людина з особливостями», — пояснює психолог.
• Не допомагайте людям без їхнього дозволу чи прохання, щоб не зачепити їхньої гідності. Якщо людина без кінцівок намагається відкрити рюкзак і ви хочете допомогти, попросіть дозволу. Робіть все з вербальної чи невербальної згоди.

Просто приклади руку до серця

А чи знаєте, як висловити свою повагу та вдячність незнайомому військовому? Як вчинити, коли, наприклад, людина у військовій формі йде навпроти вас чи знаходиться поруч? Вас переповнює вдячність, а ви не знаєте, як її показати? Можна говорити військовим «Дякую за службу» або використовувати невербальні сигнали. Боєць зрозуміє вашу посмішку або вітальний кивок.Та більш популярний сьогодні «цивільний салют», це коли люди прикладають руку до серця. Цей жест означає «Завдяки тобі» та «Я вдячний тобі за службу».

Твій світ з посиланням на Інтернет джерела