Не бачив 30 років: в Польщі повернули зір українському паралімпійцю

Українському паралімпійцю Сергію Сидоренку повернули зір після 30 років сліпоти. Всі ці роки дзюдоїст із Житомира бачив лише рух та світло. Але завдяки лікарям з Катовіце 55-річний медаліст літньої Паралімпіади зміг подивитися у вічі дружині та рідним.

Відомо, що українець колись потрапив у ДТП, після аварії він не міг самостійно ходити.Але завдяки підтримці та турботі дружини Тамари він витримав цей удар долі. і незважаючи на страждання, Сергій не полишав захоплення спортом. Він двічі вигравав медалі з дзюдо на Паралімпійських іграх у Сіднеї та Пекіні. Після початку війни разом із родиною виїхав в Польщу.  Там, в Окружній залізничній лікарні Катовіце, йому поставили діагноз і записали у чергу на операцію, яка була запланована на березень – разом з дружиною Тамарою Сергій мав повертатися до України і чекати, коли підійде його черга, але сталося так, що лікарі покликали їх на кілька місяців раніше, якраз напередодні Різдва. Тож Сергій по-справжньому відчув що таке Різдвяне диво.

Оперував чоловіка видатний офтальмолог, доктор медичних наук Едвард Виленгала. Він працює завідувачем кафедри та клінічного відділення офтальмології Факультету медичних наук у Забже Сілезького медичного університету.І першого ж дня після операції до пацієнта повернувся зір.

«Я ніколи не забуду, як він дивився в очі своїй дружині; я ніколи не забуду вираз щастя в його здорових очах. Це був особливий момент. Пацієнт тепер зможе нормально функціонувати », — сказав професор.

Після хірургічного втручання, яке незрячому 55-річному спортсмену-дзюдоїсту провели 19 грудня, він продовжує лишатися під наглядом професора Виленгали та польських лікарів. Сергій каже, що зараз почувається справді щасливим, адже мріяв знову побачити світ, а понад усе – хотів побачити своїх сина та доньку, які народилися, коли він уже втратив зір.

Операція з пересадки рогівки тривала дві години під загальним наркозом.

“Зі слів професора Виленгали, він поміняв мені все – поставив штучну американську рогівку, як він сказав, “Бостон 1”, поставив новий кришталик, – говорить Сергій. – Я, звісно, самої операції не пам’ятаю, бо був під наркозом, та й коли відходив, то теж не пам’ятаю процесу. Але дружина розповіла, що після операції професор буквально полетів до неї і почав її вітати. Він посміхався і сказав їй: “Бог нас почув – він буде бачити!” І це дійсно так. Я так довго до цього йшов – і Бог мене справді почув”.

Операцію провели на правому оці, попереду процес реабілітації – лікарі спостерігатимуть, як приживається рогівка. Подальший потенційний прогрес залежить саме від цього.

Сергій розповідає, що з обережністю питав професора, чи можна буде провести операцію і на лівому оці, але той радить не випереджати події і почекати прогресу після операції на правому оці. Нині паралімпійцю дзвонять багато незрячих друзів і навіть незнайомих людей, які розпитують про його історію та просять дати номер клініки.

“Для незрячих моя історія – це приклад того, що шанс є завжди, навіть у найскладніших випадках. Я дуже вдячний моїй дружині Тамарі, яка усі ці роки завжди була поруч – була не лише моєю дружиною, а й моєю підтримкою та опорою, і яка зараз тут, поруч зі мною”, – каже Сергій і додає, що сам теж має характер та силу волі – усе це разом із підтримкою дружини дозволило йому не здаватися і рухатися вперед, реалізуючи себе у спорті та у житті.

Твій світ з посиланням на Інтернет джерела