ПРИТЧА ПРО ЩАСТЯ
Пішов один чоловік до Бога і говорить:
– Я чув, Ти роздаєш людям щастя.
– Тоді дай і мені.
– Я дам, тільки цим даром треба вміти дорожити.
– Я зумію, – запевнив чоловік Бога і, отримавши щастя, пішов.
Але незабаром йому здалося, що в інших щастя краще. Заздрість почала мучити чоловіка. Він намагався жити щасливо, але не виходило. І начебто все є, та чогось не вистачає, і ніби ситий, та все чогось хочеться. Так він мучився-мучився і дійшов до того, що від незадоволеності почав хворіти. Пішов чоловік знову до Бога.
– Господи, – звернувся він до Всевишнього, – чому ти одним даєш велике щастя, а іншим мале?
– Ти не правий у своєму обвинуваченні.
– Мені треба набагато більше, ніж я маю, а ти дав набагато менше, ніж я хочу.
– Я дав тобі не просто велике щастя, а ДУЖЕ велике, тільки ти не оцінив його.
– Як же велике, – обурився незадоволений чоловік, – якщо я нещасливий?
– Є люди, які і в малому знаходять велике, а є й такі, які у великому бачать тільки мале, – відповів Бог.
– Дай мені стільки, щоб я міг розгледіти своє щастя.
– Я дам тобі те, на що ти заслуговуєш.
Не зрозумів чоловік слів Божих, прийшов додому й побачив: усе навколо порожньо, наче тут ніколи нічого й не було.
– Господи! – заволав чоловік. – Ти ж не дав, а відняв у мене все!
– Я взяв тільки те, що тебе не задовольняло, тепер ти почнеш будувати нове щастя і, можливо, побачиш його, якщо зможеш гідно оцінити.