Комплекс неповноцінності: звідки берется та як позбутися?

Кожній людині на нашій планеті доводилося хоч раз зіткнутися з перешкодою. Відразу ж виникає тривога, страх різної величини, нерозуміння, що ж робити в даній ситуації, і це цілком нормально. Всі ці відчуття людина долає і вирішує проблему тим чи іншим способом. Однак, бувають люди, які настільки невпевнені у власних силах, що не готові приймати будь-які рішення. Іноді для того, щоб позбутися від відчуття невпевненості, людина перенаправляє свою тривожність в іншу сторону або закриває її глибоко в собі. І в результаті ми можемо спостерігати людей, які або замикаються на постійній основі, або направляють енергію тривожності у навколишній світ у вигляді агресії, запальності та ін.

Що таке комплекс неповноцінності і його основні симптоми

Комплекс неповноцінності— глибоке почуття власної неповноцінності, яке існує тривалий час і часто супроводжується помилковими установками і поведінкою; загострене, перебільшене переживання людиною власної слабкості і недосконалості, пов’язане із реальною чи уявною відсутністю у неї будь-яких ціннісних для неї ж самої чи для суспільства властивостей (фізичних чи психологічних) або здобутків (матеріальних чи нематеріальних).

Фактори, що призводять до виникнення КН:

• неповноцінність організму (дефекти зовнішності) ;
• надмірна опіка;
• нехтування дитиною батьками.

У дитячому віці особистість зазнає впливу різних несприятливих чинників. В результаті цього формується почуття неповноцінності, яке надалі впливає на поведінку, активність, спосіб думок індивіда. Переживаючи неповноцінність, людина протягом всього свого життя бореться зі своїми комплексами. Нездатність компенсувати дефект чи владнати життєву ситуацію, тим самим подолати почуття неповноцінності, призводить до виникнення комплексу неповноцінності.

Основні симптоми:

•  негативний «Я-образ» та занижена самооцінка;
•  самозвинувачення;
•  відчуженість;
•  невпевненість;
•  сором’язливість;
•  дратівливість, агресивність;
•  песимізм;
•  знижений рівень домагань;
•  типова поведінка у різних ситуаціях;
•  домінування мотиву уникнення невдачі;
•  підвищена тривожність, страх опинитися в центрі уваги;
•  обмеження кількості контактів, звуження кола міжособистісної взаємодії.

Комплекси — це внутрішні обмежувачі, які заважають нам добиватися того, чого ми могли б досягти, якби більше вірили в себе. Вони схожі на знак «стоп!», обмежують наші можливості і забирають сили. «Все одно у мене нічого не вийде, я ж … (товста, негарна, з кривими ногами, з прищами і т.д. до нескінченності)». Але навіть якщо людина вирішила з ними боротися, виявляється, що вони володіють надзвичайною стійкістю, і буде потрібно немало часу, поки з ними можна буде впоратися. Але можливості знайдуться, якщо захотіти.

Психологічний комплекс — це помилкове уявлення людини про свої фізичні або психологічні недоліки, їх перебільшення, що супроводжується глибокими і, як правило, приховуваними від сторонніх людей переживаннями. Всі ми володіємо власним набором комплексів, таким же неповторним, як переплетення ліній на подушечках наших пальців. Якісь із них більш сильні і визначальні для нас, а якісь слабші і проявляються рідко. Якщо ви розумієте, що комплекси вам заважають, це причина, щоб почати з ними боротися. А ось ті, які не роблять особливого впливу на ваше життя, можна поки залишити в спокої. Комплексів багато, і з усіма відразу впоратися буде важко.

Коли мова йде про комплекси, може скластися враження, що від них досить важко позбутися. Це дійсно так, адже ми з ними жили багато років. Але «важко» — не означає «неможливо»! Всі наші комплекси — це різниця між «я-реальне» та «я-ідеальне». Через призму комплексу наші реальні гідності здаються спотвореними, а ідеал — занадто недосяжним. Це породжує внутрішню тривогу і незадоволеність. Одні починають «гонку за ідеалом», скуповуючи всі косметичні новинки, стаючи завсідником пластичних хірургів, виснажуючи себе у фітнес-клубі. Інші просто тихо страждають, будучи впевненими, що власні недоліки їм не перемогти.

Комплекс неповноцінності, як і багато інших комплексів, — не вигадка, а психологічна реальність

Термін «комплекс неповноцінності» увійшов у психологічну літературу з легкої руки Альфреда Адлера поряд із «комплексом переваги» і «соціальним почуттям». Комплекс неповноцінності, як і багато інших комплексиів, — не вигадка, а психологічна реальність. Виникає він з постійного співвіднесення себе з іншими людьми. Можливо, вперше — в ранньому дитячому віці, коли маленький «цар всесвіту», навколо якого обертався світ, раптово усвідомлює себе слабким, безпорадним і нікчемною істотою. Фігури дорослих і старших дітей виростають до гігантських розмірів. В якомусь сенсі дитинство — це подорож Гуллівера в країну велетнів. І навіть зрівнявшись з велетнями у зрості, людина продовжує відчувати себе нікчемною і безпорадною: завжди поруч будуть люди сильніші і значніші за неї. Комплекс неповноцінності підживлюється почуттям заздрості і страхом відкидання. У релігійному сенсі це заздрість до Бога. Бажання «у Бога забрати небеса» (слова з радянської пісні). За чіткого розуміння, що Богу заздрити неможливо: якщо його немає, то як заздрити «нулю», який «проповідують атеїсти» (Ф. Достоєвський). Якщо ж Бог є, то людина завжди буде мізерною перед тим, для кого зірки — іскри. Ідеї «обоження» і «образу й подоби» — це, радше, предмет релігійно-філософських дискусій, ніж частина повсякденної релігійної свідомості. Сам по собі комплекс неповноцінності — не патологія, а частина нормального ставлення людини до світу. Набагато більшу кількість проблем породжує комплекс переваги, він же — гординя, він же «принадність» у старому розумінні цього слова — приваблення. Не існує статистики, яка адекватно б оцінювала поширеність комплексу неповноцінності. Тому не можна сказати, що серед віруючих він поширений більше, ніж серед агностиків, а серед православних більше, ніж серед протестантів. Але можна сказати, що логіка виховання, формування особистості в тих чи інших обставинах мала б такий вплив справляти. І якби так і йшли справи, то православні виявилися б чемпіонами з трьох видів  «духовного спорту» — почуття гріховності і неповноцінності, а також із депресивного, катастрофічного сприйняття світу. Але насправді справи йдуть зовсім інакше. Специфічним «захистом» проти депресивного самосприйняття є «гордість гріховністю». У м’якій формі ця думка висловлена в максимі: християни не досконалі, вони просто прощені. Звідси, правда, висновок, що всі інші — засуджені: «та не з миром засуджені будемо». Але в грубій формі це дійсно «змагання у гріховності». Точніше, це гордість тим, що ти усвідомлюєш себе істотою гріховною. Відчуваєш у собі гріх? Але й апостол Павло відчував. Скептик? Але й апостолів Христос називав маловірами. Ми грішники, а не фарисеї якісь.

Як позбутися комплексу неповноцінності?

Але що ж робити, якщо прочитавши статтю, ви зловили себе на думці, що володієте даним комплексом? Ви можете скористатися невеликим переліком правил, який відповість на питання: «Як позбутися комплексу неповноцінності?».

• Зверніться до фахівця. Для того щоб визначити причини виникнення комплексу неповноцінності, є сенс вдатися до допомоги психолога.
• Адекватно оцінюйте себе. Одним з головним ознак комплексу неповноцінності часто є низька самооцінка. Чесно зізнайтеся собі у власних перевагах. А розвиток в тих сферах, в яких ви здаєтеся собі недостатньо успішними, допоможе підняти самооцінку.
• Поговоріть про проблему з близькими людьми. Дуже часто для того, щоб розібратися з причинами комплексу неповноцінності і способами позбавлення від нього, людині потрібна підтримка сім’ї, друзів або інших близьких людей.
• Знайдіть об’єкт для наслідування. Зазвичай прикладами для людини стають ті люди, які чимось на неї схожі, але домоглися більшого в житті. Це стане стимулом для розвитку і подолання життєвих труднощів.
• Приділіть час відпочинку. Коли ви проводите день з веселою компанією або в розважальному центрі, наприклад, то розвантажуєте себе емоційно. Ви немов вдихаєте життя і знаходите в ній радість. У боротьбі з комплексом неповноцінності подібні розвантаження допоможуть стабілізувати емоційний фон.

Як ми бачимо, людина з комплексом неповноцінності НЕ приречена на самотнє життя та ігнорування соціумом. Є можливості компенсувати відчуття неправильності в різних сферах або позбутися комплексу зовсім.

Твій світ з посиланням на Інтернет джерела